3 грудня

Міжнародний День людей з інвалідністю

  За оцінками Світового банку 20% найбільш бідних верств жителів Землі є людьми з обмеженими можливостями і вимагають до себе особливої уваги.

  Загальна поширеність офіційно зафіксованої інвалідності в світі вже становить приблизно 10%, проте тільки на 2016 рік у світі налічувалось понад один мільярд людей (15% населення), які страждали різними формами інвалідності за медичними показаннями і критеріями ВООЗ.

  Від того, як суспільство ставиться до тих, кому з тих чи інших причин важко або не можливо самостійно подбати про себе, залежить рівень цивілізованості цього суспільства. Не дивно, що в давні часи і навіть аж до сучасної історії у людей, яких ми зараз відносимо до категорії – люди з інвалідністю, було дуже мало шансів на виживання взагалі. Це страшна правда – завжди і у всі часи турбота про людей з інвалідністю переважно трималася на щирій добрій волі окремих людей. Які шанси сучасних людей з інвалідністю на благополучне виживання без сторонньої допомоги зараз?Шанси не змінилися. Їх просто немає.Вони не вимагають до себе жалю, тому, що як ніхто давно усвідомили, що це шлях в нікуди. Вони пристосовуються, як можуть зі всіх своїх сил. Так сталося, адже на їх місці могла би опинитися будь-яка інша людина. І для їх виживання не потрібно щось особливе, лише елементарне – можливість жити, жити серед людей, бути в суспільстві і відчувати себе звичайними людьми, як і всім нам.

  Сучасне суспільство нарешті вирішило зробити крок до власної цивілізованості. Не можна не відзначити, що ті заходи, які були вжиті з боку офіційних державних структур багатьох країн, громадських організацій і громадської позиції не байдужих до проблем інвалідів людей, принесли в нашу  цивілізацію ті ноти надії, які раніше просто ігнорувалися. В кінці 20-го сторіччя, з 1983-го по 1992-й рік, Організацією Об’єднаних Націй було проведено своєрідне «Десятиліття людей з інвалідністю».Час, у який наше суспільство постаралося дати собі відповідь, знайти себе в цій проблемі. Результати цього пошуку були позитивні. Про проблеми людей з інвалідністю заговорили, питання перевели в площину активних практичних рішень, права людей з інвалідністю почали закріплювати на законодавчому рівні. Робота прийняла системний характер. Це радує.

   На своїй 47-й сесії у 1992-му році Генеральна Асамблея ООН в спеціальній
резолюції №А/RES/47/3 проголосила щорічну подію всесвітнього масштабу 3-е грудня стало датою Міжнародного дня людей з інвалідністю.

Цілі цього дня були виражені окремою резолюцією №А/RES/47/88, прийнятої на тії же сесії. Заходи, до яких в цей День закликає всі країни ця шановна міжнародна організація, повинні бути спрямовані на інтеграцію людей з інвалідністю у життя нашого суспільства. Це не складно. Це не варто відкладати. Від цього залежить наша цивілізованість.

У цей день ми приєднуємося до цієї міжнародної ініціативи і бажаємо всім, хто не байдужий цій проблемі, сил і здоров’я, засобів і успіху. Захищаючи гідності людей з інвалідністю, ми захищаємо своє людське обличчя.

Інвалідність – це не вирок. Практика показує, що люди з інвалідністю можуть бути і стають повноцінними і високоефективними членами суспільства, відмінними фахівцями і навіть політиками, економістами, соціально активними і життєствердними людьми, які надихають багатьох, в тому числі і абсолютно здорових членів нашого суспільства.

Не залишайтеся байдужими!