875 років із часу першої писемної згадки

про селище Меджибіж (1146)

Меджибіж лежить за 30 км на схід від обласного центру, за кілометр від ділянки траси Хмельницький—Вінниця, за 20 км від залізничної станції Деражня на лінії Гречани — Жмеринка, де річка Бужок вливається в Південний Буг. На схід від селища лежить гідрологічний заказник місцевого значення Безодня.

Перша письмова згадка про Меджибіж є в Іпатіївському літопису в 1146-1148, коли київський князь Ізяслав Мстиславич передав у власність Святославу Всеволодовичу 5 міст, серед них «Межибоже».

Не зважаючи на те, що перша згадка про літописне Межибоже датується 1146 роком, археологічні дослідження, які тривають на території замку протягом десятиліть, доводять, що поселення, найвірогідніше укріплене, існувало тут наприкінці ХІ столітті. Це підтверджується знахідкою давньоруської свинцевої печатки київської митрополії 1090-х років, на яку натрапили під час розкопок 2017 року на території фортеці. Її повна назва – печатка висла шестикрилий серафим.

Тож це дає підстави припускати, що адміністративне життя у місті вирувало на півстоліття раніше найдавнішої писемної згадки про Меджибіж.

Сьогодні Меджибіж знаменитий насамперед своєю фортецею. Меджибізька фортеця — найстаріша з усіх, що є на землях Поділля. Ще у ХІІІ столітті на цьому місці існувала оборонна дерев’яна споруда із земляними валами. Та у 1241 році була знищена під час боїв княжих військ з монголо-татарами. І лише через більш, як 200 років хтось вперше згадає про вже мурований Меджибізький замок на папері.

Протягом років фортеця переходила із рук в руки. Та за всю історію Меджибожа немає жодної згадки, що вороги взяли фортецю приступом. Залога, якщо ставало надто гаряче, сама відчиняла ворота.

Від 1540 року місто стало приватною власністю. Тут запанували магнати. Спершу Синявські. Пізніше замком заволоділи Чарторийські. Господарювали у ньому і козаки, і польські військові, і турецькі солдати. У 1830-х роках фортеця стає осередком військового постою російських вояків.

Кожна доба додавала до замку щось своє, змінювала його, руйнувала, а потім знову відновлювала. У XVI столітті Меджибізький замок серйозно реконструювався. Тоді була створена система укріплень, що збереглися до нашого часу.

Пам'ятки міста:

·         Меджибізький замок з мурами, вежами, каретнею та церквою.

·         Троїцький костел та кляштор;

·         Історична частина містечка Меджибожа

·         Синагога ХІХ ст. на вул. Островського

·         Колони-каплиці

·         Єврейський некрополь

·         Миколаївська церква та дзвіниця

·         Комплекс споруд млина