950 років з часу першої писемної згадки про місто Старий Самбір (1071)

Старий Самбір

    Існує кілька версій походження назви Старий Самбір:
 • від племені сабірів, які нібито колись населяли цю територію;
 • від назви кам'янисто-піщаних осипищ — «самборів», яких багато в цій місцевості;
 • від назви «съборъ» — «зібрання, віче»;
 • може також походити від найстарішого типу оборонної структури — «Самборз» - проїздної вежі, що завершується приміщенням для сторожі. Відомо, що місто відігравало велике значення в оборонній структурі Прикарпаття;
 • найбільш ймовірна від слів «сам» і «бір» (сосновий ліс)

     Якщо подивитися на план міста, то воно виглядає, як одна довга вулиця. Зрештою, воно і виникло як місто при дорозі з Русі до Угорщини. Старий Самбір належить до одного з найстаріших міст в Галицькому краю, яке первісно називалося Самбір. Воно розташоване на 98 км. від Львова, у річковій долині, за неповних 40 км. від витоку Дністра, який ділить сучасне місто на дві частини. Про нього згадується ще в добу Галицько-Волинського князівства. Після нападу татар в 1241 місто було спалене, а його мешканці переселилися вниз по течії річки Дністер до села Погонич та заснували місто Самбір. А на місці спаленого Самбора відновило своє життя поселення, яке з 1390 року вже назвало себе Старим Самбором або Старим Містом. 
   Розвиненим видом ремесла було ткацтво. У XVI ст. виникають цехи, з яких особливо відомі кравецький, шевський, ковальський, ткацький, різницький та кушнірський. Був також млин на три жорна і майстерня, що виробляла вози.

  На початку XVIII ст. від епідемії чуми померло 326 жителів, із 125 садиб залишилося тільки 46. З цієї та з інших причин Старий Самбір поступово почав занепадати. 
   Згодом спостерігається деяке пожвавлення економічного розвитку, у XVIII-XIX ст. місто розширило свої межі, зросла кількість жителів до 1361 особи. В 1837 р. землетрус знищив місто. З того часу воно не відігравало значної ролі в регіоні. Натомість процвітає Новий Самбір.
   В 1870 р в місті закінчили будувати залізницю. Історія Старого Самбора до цього поеріоду добре описана австрійським істориком Грінберговою у книжці «Stare Misto, jego ludnosc i zwyczaje» (Відень, 1870).
   Страшним лихом для міста стала пожежа напередодні Першої світової війни 1914 р. Вона тривала цілий тиждень, з перервами. Згоріла третина ринку, дерев'яна ратуша, яка була однією з найдавниших в Україні (1668) і по якій не зосталося ніяких слідів, весь єврейський кватал.
  Звийчайно ж, в роки Першої світової війни для Старого Самбора настали важкі часи. З 1914 по 1915 тривали бої за місто. Наприкінці 1918 жителі міста поринули в бойовий вир, були роззброєні вояки-угорці і організована УГА із загонів січових стрільців за ініціативи Осипа Білобрама.
 Не менш важкі часи настали в міжвоєнний період. В місто проникли комуністичні ідеї, що поширювали старосамбірчани, які повернулися з російського полону. Утворилися комуністичні осередки і напротивагу їм Організація Українських Націоналістів. Посилився опір польській окупації проти двомовності в українських школах.
 Під час Другої світової війни Старий Самбір неодноразово попадав під владу двох воюючих сторін – німецької і російської, із звичними для того часу наслідками – розстрілами, арештами, вивезеннями на примусову роботу. Однак наприкінці встановилася радянська влада, яка повела жорстоку боротьбу з підпіллям ОУН-УПА. Почалися репресії, вивезення сімей на Сибір, Урал, Далекий Схід, або в Казахстан. Створювалися нові органи влади і управління, комуністичні та комсомольські організації, почалося формування колгоспів.
   На початку 50 років було побудовано гідроелектростанцію на річці Дністер за рахунок колгоспів. Електрифікація мала велике значення, але в той же час уряд прорахувався з недоліками – води Дністра затопили городи і будівлі.
 З 1974 почалася газифікація міста, яка завершилася щойно на початку ХХІ ст, вже за незалежної України.
  Після проголошення незалежності значні зміни сталися в галузі культури, освіти, охорони здоров'я.
 
   Залишилося не так багато пам'яток архітектури, які пережили віки. На ринку в 1927 році провалилася дорога і відкрилися муровані підземелля, до половини наповнені водою, де плавали дубові дошки. Ходили легенди, що ці підземелля тягнулися аж до Спаса, бо там був оборонний замок. Одна з головних архітектурних домінант міста – акуратний костел на невеликому пагорбі.