200 років із часу заснування міста Болград

Місто Болград – це столиця бессарабських болгар.

Історія Болграду почалась дуже давно ще від 600–700 рр. нашої ери: на

території сучасного міста і поблизу нього виявлені і частково досліджені  залишки стародавніх поселень. У IV–III століттях до н. е. тут жили землероби епохи міді (гумельницької культури). Відомі також поселення епохи бронзи (II — початок I тисячоліття до н. е.) Перших століть н. е. і часів Київської Русі (IX–XII ст.). У XIII сторіччі землі  сучасного міста захопили монголо-татари. З XVII століття тут кочували  ногайці білгородської орди.

    Після закінченню російсько-турецької війни, коли Бессарабія була  включена до складу Російської імперії, почалося інтенсивне заселення  краю задунайськими болгарами, що бігли від турецького гніту. У 1812 році вони заснували на березі озера Ялпуг село Тобако, яке в скоріше стане ценром болгарських поселень. У рік заснування там налічувалося 78 дворів (601 житель).

   У жовтні 1819 царський уряд прийняв указ «Про  устрій задунайських  переселенців у Бессарабії», згідно з яким кожна сім'я отримувала  тесятіну громадської землі, болгари звільнялися від рекрутської  повинності і на 7-10років (залежно від часу переходу до Росії) — від сплати податків. Цим же указом село Табаки на прохання переселенців  було перейменовано в Болград (від болгарських слів «бол» — достаток і «град» — місто). Проте за пропозицією головного піклувальника Південного краю Росії генерала І. Інзова було вирішено закласти в 5-6 км від Тобако на березі озера Ялпуг нове місто. У 1821 був складений план і розгорнуто  будівництво. Від сюди і веде свій початок історія міста Болграда.

Болград був заснований на місці болгарського поселення Табакі у 1821 році болгарами, які з дозволу російською уряду переселилися з Болгарії під владою Османської імперії до Російської імперії, як містечко Ізмаїльського повіту Бессарабської губернії.

Масове переселення болгар на територію  почалося після російсько-турецької війни 1828–1829 рр.

21 травня 1828 року з міста під проводом російського імператора Миколи I вийшли війська на війну з Османською імперією за Дунай.

Після Кримської війни 1853–1856 років за Паризьким мирним договором південна частина Буджака, у тому числі 40 болгарських і 83 гагаузьких  колоній, відійшла до Молдовського князівства, що знаходилося під  владою Османської імперії

У 1877 році розпочалася війна з Османською імперією. Багато жителів Болграда і сіл добровільно вступили до ополчення і брали участь у бойових діях. Понад 150 болградців загинули на полі бою за визволення своєї батьківщини. Внаслідок перемоги над Османською  імперією Буджак за трактатом від 9 жовтня 1878 року був переданий  Російській імперії. У той час спостерігався інтенсивний приплив і розселення болгар на територію, що історики назвали «Новою Болгарією».

   На початку січня 1918 року в Бессарабію вторглися війська  Королівства Румунія. У Болграді окупанти вчинили жорстоку розправу над жителями міста. Загарбники проводили політику насильницької румунізації  краю. У Болграді закрили болгарські навчальні заклади, а вчителів              А. Константинова, К. Агура, І. Мальчева, В. Пугачова та інших арештували. Почалося будівництво стратегічної шосейної дороги Болград—Ізмаїл.

   Радянський уряд 26 червня 1940 року вручив Королівству Румунія ноту з вимогою повернути Бессарабію. 28 червня 1940 року вона задовольнила ультиматум. Місто з частиною Бессарабії з українським населенням ввійшло до складу Української РСР. У серпні 1940 року був створений Болградський район, у складі Ізмаїльської області. На території району почали організовуватися колгоспи. У листопаді 1940 року вийшов перший номер районної газети «Ленінський шлях». Поряд з існуючими стали працювати  нові підприємства — цегельне, вапняне і гончарне виробництво, майстерні по фарбуванню вовни, сукна; шкіряний завод, слюсарні, столярні майстерні, горілчаний завод.

26 липня 1941 року Болград був окупований німецькими й румунськими військами. Вже 28 липня всіх чоловіків євреїв загнали в синагогу, після катувань вивели за місто і розстріляли. Почались масові реквізиції майна, пограбування.        Три роки район перебував під владою ворогів. Почала діяти підпільна  організація. 

Після закінчення війни вже 1950 року відродження господарства цілком  завершилося. Були відбудовані харчокомбінат, олійня, механічна майстерня, шкіряний і вапняний заводи. Відкрито готель, лазню, перукарню. Почали працювати лікарня, дитячий сад, ясла. На місці зруйнованого кінотеатру  побудовано новий, відкрили Будинок культури, міський сад, стадіон.

На східній околиці міста Болград виріс цілий промисловий район: винозаводоуправління, маслосирозавод, хлібозавод, завод безалкогольних напоїв, авторемонтний завод. У центрі з кустарної артілі, заснованої у 1946 році, виросла швейна фабрика, яка працювала у три зміни.

Інтенсивно провадилось житлове будівництво. У навколишніх селах і місті виростали цегляні будинки, а в північній та східній частинах міста  збудовані десятки багатоквартирних житлових будинків.

Місто має цікаву історію, яку не описати в декількох словах. Воно пережило багато війн. Але все ж таки в решті стало розвинутим економічним, культурним центром.