375 років із часу заснування міста Валки (1646)

 Стародавня історія Валківщини бере свій початок у далекому минулому. Завдяки археологічним дослідженням встановлено, що на цій землі жили ще первісні мисливці 15-30 тис. років тому, а в епоху пізньої кам'яної  і бронзової доби(V—VI тис. до н.е.) тут жили племена так званої Дніпро-Донецької культури.

Також археологи знайшли на території району осередки культури скіфського періоду. Вони довели, що Валківщина в ті часи була центром культури 

меланхленів. Ці племена займалися тваринництвом, землеробством і ремеслом. У першій половині ХІІ століття під час татаро-монгольського  набігу територія, на якій вони мешкали, зазнала нещадного   спустошення і невдовзі перетворилась на так зване "Дике поле"   укрите лісами та степовими травами.

Саме тут, між лісами й болтами, проходив сумно відомий Муравський шлях  — шлях із Криму на Московію, яким здійснювали набіги за здобиччю та невільниками кримські і ногайські татари. Для захисту від них на початкуХУІІ століття серед «дикого поля» почали створюватися  перші малочисельні укріплені пункти — невеликі фортеці та остроги - Цареборичів (1600рік), Чугуїв(1638 рік), Валки (1646 рік).

Дорога Високопілля - Перекіп, облаштована на Перекіпському валу.

На території теперішнього Валківського району у 1646 році  було відновлено (а збудовано ще за скіфських часів) Перекіпський вал  (глибокий рів з високим валом), що перетинав Муравський шлях  між верхів'ями річок Мжі та Коломак для оборони від нападу татар. Збудовану фортецю назвали за назвою річки Мжа — Можайським острогом, а поселення — Можайськом городом на Валках або просто Валками (від слова «валок», невеликий вал).

Роботи із спорудження рубленого города почалися 21 травня 1646року під керівництвом Бєлгородського воєводи Хілкова. У 1665 році місто Валки було перенесено на береги річки Мжі, де воно стоїть і сьогодні.

У квітні 1780 року Валкам був наданий статус міста, яке стало центром повіту. На той час населення міста становило 5446 осіб, у тому числі 5019 військових обивателів.

На початку ХХ століття Валки і повіт були охоплені значними селянськими повстаннями.

Після Лютневої революції в Петербурзі, у Валках та повіті  посилився визвольний рух, яким керували українські націонал-демократи.

Радянська окупація сюди була принесена на багнетах тульських робітників у 1919 році.

Валківське повстання

У квітні 1920 року у Валках розпочалося велике народне повстання. Його очолили колишні військові старшини — Джуваго, Макаренко та Сорокін. Сили повстанців становили від 1500 до 3500 вояків, котрі мали гарячу підтримку населення. Повстанці обрали Український народний уряд, налагодили зв'язок із повстанськими загонами сусідніх районів. Новітні гайдамаки (половина мала лише коси та вила) відбивали мобілізованих до Червоної армії, роззброювали окупантів, захоплювали зброю та військове спорядження.

30 квітня (чи 1 травня) 1920 року відбувся штурм міста Валки загонами повстанців.  Біля села Ков'яги українські повстанці зазнали поразки, було полонено одного    з провідників    гайдамацтва — Сорокіна. Проте валківське козацтво продовжувало опір — залишки загонів очолив  отаман Білецький, котрий вступив у бій із червоним ворогом поблизу села Сніжків. Отаман боровся проти червоного ворога до 1922 року. Далі український опір було зламано.

У 1923 році Валки стали районним центром.

У 1932-1933 році Валки постраждали внаслідок Голодомору-геноциду,, який влаштувала радянська влада.

Німецька окупація міста і району почалась 19 жовтня 1941 року і тривала 23 місяці — до 16 вересня 1943 року, коли бійці Степового фронту  зайняли район.