450 років із часу першої писемної згадки про місто Богодухів (1571)

До виникнення міста тут існувало поселення, відоме як Дяків Острог, котре вперше згадане 1571 року. 1662 року на місці Дякова острога була збудована прикордонна фортеця для оборони Слобожанщини та Півдня від нападу татар. 1668 року фортеця називалася Богодухівська Гать. Сучасна назва релігійного походження вперше зустрічається в царському указі від 21 червня 1672 року.

В описі прикордонних сторожових постів 1571 тут згадується Дяків Острог.

Датою виникнення міста вважають 1662, коли сюди на постійне поселення прибули з-за Дніпра 1 204 українця на чолі з отаманом Тимофієм Крисою. У районі є село, назване його ім'ям. Серед новоприбулих було 33 чоловіки міщан, решту переселенців становили селяни. Одержавши допомогу від російського уряду, вони побудували житла, а також досить міцне на той час укріплення — дубовий острог і земляний вал, обведений глибоким ровом. Вже у 1668 р. козаки дали рішучу відсіч великому загонові кримських татар. У 1680 році Богодухів зазнав нового нападу татар. У боротьбі з ворогом тоді загинуло 49 осіб., 184 особи татари захопили в полон. Вони знищили і забрали також чимало хліба, худоби, вуликів та іншого майна, спалили 312 дворів.

Великого бідування зазнали мешканці міста в 1708–1709, під час Північної війни. Шведські вояки пограбували багато навколишніх сіл. Виступаючи проти ворога, місцеве населення організовувало партизанські загони. Економічному розвиткові Богодухова сприяло його вигідне географічне положення — тут пролягав великий шлях, що з'єднував полкові міста Харків та Охтирку. З 1681 по 1765 рік Богодухів був сотенним центром Охтирського козацького полку.

У 1781 Богодухівська слобода отримує статус міста. У цьому ж році затверджується герб Богодухова.

Основним господарським заняттям населення міста було землеробство. Розвивалися також різні промисли. Богодухівські чинбарі добре вичинювали шкіри, а чоботарі шили взуття. Уже на початку XVIII століття Богодухів був своєрідним центром ремісничого виробництва. В документах цього часу зазначається, що головне заняття жителів є шкіряне діло. У 1780-х в місті працювало 10 винокурень на 25 казанів, содовий завод, водяний та паровий млини. Зі зростанням населення млинарство набирало дедалі більшого розвитку.

Значні соціально-економічні зрушення відбулися в житті Богодухова наприкінці XVIII та на початку XIX століть. Досить швидко зростало населення. У 1787 в Богодухові — тоді вже значному місті Харківського намісництва — проживало 6 154 мешканці. На початок XIX століття тут налічувалося 3 959 мешканців тільки чоловічої статі, з них 382 купці, ремісники та інші міщани. Розвивалися ремесла, всіляко підтримувалась і заохочувалась торгівля. Чимало мешканців міста займалося чумацьким промислом. Серед них були досить заможні підприємці.

У 1831 в Богодухові була епідемія холери.

У 1860 в місті проживало 10 552 особи, із них 111 купців, 1 717 міщан і цехових, інші були зайняті у сільському господарстві.

За даними на 1864 у повітовому місті Богодухівського повіту мешкало 10069 осіб (5189 чоловіків та 4880 жінок), налічувалось 1363 дворових господарств, існували 5 православних церков, повітове та приходське училища, лікарня, поштова станція, 5 цегельних заводів, паровий млин, відбувалось 6 ярмарків на рік та 2 базари на тижден.

За даними перепису 1897 кількість мешканців зросла до 11 752 (5 570 чоловіків та 5 992 жінки).

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 1225 жителів міста.