До 173-річчя від дня народження І. С. Нечуя-Левицького

У ці дні виповнюється 173 роки від дня народження великого українського письменника Івана Семеновича Нечуя-Левицького. Живе українське слово, сповнене енергії і філософської задуми, лунає завдяки таланту письменника з театральних підмостків, радіопередавачів, у шкільних класах, захоплює образами української минувшини.

Іван Семенович Левицький народився 13 листопада 1838 р. в с. Стеблів Богуславського повіту Київської губернії.

Великий вплив на формування особистості письменника мав його батько, сільський священик Семен Степанович Левицький, вихованець Київської духовної семінарії, який користувався повагою як парафіян, так і духовенства. У спогадах про батька письменник писав: “Батько мій любив рідний край, все було нам говорять, що на Україну дуже насіли польські пани, все розказували нам українську історію…”.

Мати письменника померла рано. Ганна Лук’янівна походила з шанованої священицької родини, її батько Лук’ян Олексійович Трезвинський був священиком церкви Св. Миколая Лебединського жіночого монастиря.

І. С. Левицький показав надзвичайні успіхи у навчанні. Він закінчив Богуславське повітове духовне училище, Київську духовну семінарію та Київську духовну академію.

1853 р. з високими оцінками і гарними відгуками про успіхи І. С. Левицький був переведений з Богуславського повітового духовного училища до Київської духовної семінарії. Атестат випускника Київської духовної семінарії Левицького містить оцінки “вельми добре” і “дуже добре”. Після закінчення семінарії у 1859 р. майбутній письменник був рекомендований для зарахування до Київської духовної академії. Однак, письменнику не вдалося відразу використати цю можливість через хворобу. У Київську духовну академію він вступив у вересні 1861 р. після дволітньої служби вчителем у Богуславському духовному повітовому училищі.

Після закінчення у 1865 р. Академії Іван Семенович Левицький отримав ступінь магістра та посаду викладача Полтавської духовної семінарії.

В автобіографії І. С. Левицький згадує: “В той час виїхали в Польщу два професори академії за начальників дирекції шкіл в повіті на Підляссі, де жив український народ”. Зокрема, в м. Бялу на посаду інспектора прогімназії відправився колишній секретар Правління і Конференції Академії П. Рублевський, однокурсники Левицького Михайло Яновський, Степан Флоринський, Петро Амулін були також направлені в м. Бялу. За ними у 1866 р. у Царство Польське в Каліську гімназію, що знаходилася на далекому прикордонні з Прусією, відправився викладачем І. С. Левицький. У 1867 р. він перевівся до гімназії м. Седльце Седлецької губернії, де викладав для молоді переважно українського походження. З 1878 по 1885 р. працював у Кишиневській гімназії.

1868 р. під псевдонімом Іван Нечуй були надруковані перші твори письменника українською мовою у львівських періодичних виданнях, а 1872 р. вийшла збірка “Повісті І. Нечуя”. У період викладання у Кишеневі Іван Семенович пише твори, які увійшли до скарбниці української літературної класики, “Кайдашева сім‘я”, “Микола Джеря”.

1885 р. І. С. Левицький залишив викладацьку діяльність і переїхав до Києва, де активно долучився до життя Старої Громади. У 1890-х рр. були написані історичні романи “Гетьман Іван Виговський”, “Князь Єремія Вишневецький”.

У 1904 р. українські громадські діячі влаштували святкування 35-ї річниці літературної діяльності письменника. В наступні роки І. С. Левицький займався перевиданням своїх творів.

2 квітня 1918 р. І. С. Левицький помер в Дегтярівській богадільні. Відспівування відбулося на наступний день в Софійському соборі. Похований письменник на Байковому кладовищі.

---

Документи

1838 р., листопада 21. – Запис про народження І. С. Левицького, зроблений в метричній книзі церкви Преображення Господнього с. Стеблів Богуславського повіту Київської губернії.
(ф. 127, оп. 1012, спр. 1861, арк. 18 зв.–19)

1853 р. – Клірова відомість церковнослужителів церкви Преображення Господнього с. Стеблів Канівського повіту Київської губернії.
(ф. 127, оп. 1009, спр. 663, арк. 318 зв.)

1853 р. – Іменна відомість учнів вищого відділення Богуславського духовного училища за 1851 і 1852 навчальні роки.
(ф. 712, оп. 1 (1853), спр. 143, арк. 12–13 зв.)

1853 р., липня 17. – Свідоцтво І. С. Левицького про закінчення Богуславського духовного училища.
(ф. 712, оп. 1 (1853), спр. 267, арк. 112)

1853 р., вересня 4. – Список учнів Богуславського духовного училища, призначених для переведення до нижчого відділення Київської семінарії.
(ф. 712, оп. 1 (1853), спр. 126, арк. 5)