До дня інвалідності
За оцінками Світового банку 20% найбільш бідних
верств жителів Землі є людьми з обмеженими можливостями і вимагають до себе
особливої уваги. Загальна поширеність офіційно зафіксованої інвалідності в
світі вже становить приблизно 10%, проте тільки на 2016 рік у світі
налічувалося понад один мільярд людей (15 відсотків населення), які страждали
різними формами інвалідності за медичними показаннями і критеріями ВООЗ.
Від
того, як суспільство ставиться до тих, кому з тих чи інших причин важко або не
можливо самостійно подбати про себе залежить рівень цивілізованості цього
суспільства. Не дивно, що в давні часи і навіть аж до сучасної історії у людей,
яких ми зараз відносимо до категорії - люди з інвалідністю, було дуже мало
шансів на виживання взагалі. Це страшна правда - завжди і у всі часи турбота
про людей з інвалідністю переважно трималася на щирій добрій волі окремих
людей. Які шанси сучасних людей з інвалідністю на благополучне виживання без
сторонньої допомоги зараз? Шанси не змінилися, їх просто немає.
Вони
не вимагають до себе жалю, тому що, як ніхто давно усвідомили що це шлях в
нікуди. Вони пристосовуються як можуть зі всіх своїх сил. Так сталося, адже на
їх місці могла би опинитися будь-яка інша людина. І для їх виживання не
потрібно щось особливе, лише елементарне - можливість жити, жити серед людей,
бути в суспільстві і відчувати себе звичайними людьми, як і всім нам. Ми всі
рівні перед Богом.
Сучасне
суспільство нарешті вирішило зробити крок до власної цивілізованості. Не можна
не відзначити, що ті заходи, які були вжиті з боку офіційних державних структур
багатьох країн, громадських організацій і громадянської позиції не байдужих до
проблем інвалідів людей, принесли в нашу цивілізацію ті ноти надії, які раніше
просто ігнорувалися. В кінці двадцятого сторіччя, з 1983-го по 1992-й рік,
Організацією Об’єднаних Націй було проведено своєрідне «Десятиліття людей з
інвалідністю». Час, у який наше суспільство постаралося дати собі відповідь,
знайти себе в цій проблемі. Результати цього пошуку дали позитивні результати.
Про проблеми людей з інвалідністю заговорили, питання перевели в площину
активних практичних рішень, права людей з інвалідністю почали закріплювати на
законодавчому рівні. Робота прийняла системний характер. Це радує.
На своїй 47-й сесії у
1992-му році Генеральна Асамблея ООН в спеціальній резолюції № A/RES/47/3
проголосила щорічну подію всесвітнього масштабу - 3-е грудня стало датою
Міжнародного дня людей з інвалідністю. Цілі цього Дня були виражені окремою
резолюцією № A/RES/47/88, прийнятої на тій же сесії. Заходи, до яких в цей День
закликає всі країни ця шановна міжнародна організація, повинні бути спрямовані
на інтеграцію людей з інвалідністю у життя нашого суспільства. Це не складно.
Це не варто відкладати. Від цього залежить наша цивілізованість.
У
цей День ми приєднуємося до цієї міжнародної ініціативи і бажаємо всім, хто не
байдужий цій проблемі, сил і здоров’я, засобів і успіху. Захищаючи гідності
людей з інвалідністю ми захищаємо своє людське обличчя. Інвалідність - це не
вирок. Практика показує, що люди з інвалідністю можуть бути і стають
повноцінними і високо ефективними членами суспільства, відмінними фахівцями і
навіть політиками, економістами, соціально активними і життєствердними людьми,
які надихають багатьох, в тому числі і абсолютно здорових членів нашого
суспільства.
Не
залишайтеся байдужими!
Немає коментарів:
Дописати коментар