ДО 100-РІЧЧЯ ІНСТИТУТУ ПОМОЛОГІЇ ІМ. Л.П. СИМИРЕНКА НААН УКРАЇНИ

Історія інституту помології ім. Л. П. Симиренка розпочинається з розсадницького господарства Левка Симиренка, створеного у 1887 році у с. Мліїв. З метою наукових досліджень Л. П. Симиренком були зібрані найцінніші помологічні сорти плодових і декоративних порід. У 1912 році у помологічному розсаднику Л. П. Симиренка нараховувалось майже 3000 сортів різних рослин, у тому числі яблуні 900, груші 889, черешні та вишні 350, персика - 115, абрикосу - 56, агрусу - 166, горіха - 45. Крім того була зібрана велика кількість троянд (937 сортів), бузку і 305 різновидів хвойних дерев і кущів. Після революції розсадницьке господарство Л. П. Симиренка було націоналізоване та експлуатувалось Черкаським Укрземвідділом до часу передачі Вченому Комітету. Рішенням Колегії Наркомзему УРСР 25 листопада 1920 р. на базі помологічного розсадника Л. П. Симиренка в с. Мліїв було створено першу на Україні дослідну установу по садівництву – Мліївську садово-городню дослідну станцію. Платон Федорович Симиренко. 20 грудня 1820р. – 13 січня 1863р.  У 1921 р. в станції було розпочато роботи по створенню плодового розсадника, а в 1923 р. розсадник Мліївської дослідної станції реорганізовано в Центральний державний плодорозсадник України. Перед ним ставилося завдання вирощувати садивний матеріал плодових дерев у широкому помологічному сортименті для всієї республіки та підщеп для інших державних плодових розсадників. У 1958 році в зв'язку із 70-річним ювілеєм помологічного розсадника Мліївській дослідній станції садівництва присвоєно ім'я засновника розсадника Л. П. Симиренка. У 1989 р. дослідну станцію було реорганізовано в Мліївський науково-дослідний інститут садівництва Лісостепу України ім. Л. П. Симиренка. У 1992 році інститут було перейменовано в Мліївський інститут садівництва ім. Л. П. Симиренка УААН. У 2006 році у зв'язку з орієнтацією на вивчення генетичних ресурсів плодових, ягідних, горіхоплідних і малопоширених культур його було перейменовано в Інститут помології ім. Л. П. Симиренка, а з 2017 р. - реогранізовано в Дослідну станцію помології ім. Л. П. Симиренка ІС НААН. Меморіальний будинок-музей родини Симиренків у селі Мліїв існує з 1970 року. Його створили за ініціативи тодішнього директора Мліївського садінституту Миколи Артеменка. Музей облаштували у будинку, який у 1850 році звели Платон і Федір Симиренки. Нині фонд музею налічує 3,5 тисячі експонатів. Це фотографії, листи, книги, меблі та інші речі, що належали Симиренкам – видатним промисловцям, садівничим, меценатам. За всі роки музей відвідало більше 100 тисяч туристів. Щороку музей приймає близько двох тисяч відвідувачів, в тому числі зі Швеції, Польщі, Німеччини. На прикладі родини Симеренків вони знайомляться з найбільш важливими моментами української історії. Як відомо, Тарас Шевченко товаришував із Платоном Симиренком, за його фінансового сприяння здійснив останнє за свого життя видання “Кобзаря”. У Млієві жив і працював автор гімну “Ще не вмерла Україна” Павло Чубинський. Музей відвідували нащадки Симиренків і Хропалів з Австралії та Мексики. У книзі відгуків залишили теплі слова вдячності за збереження пам’яті про їхніх славетних предків.  Головний будинок Мліївської садово-городньої дослідної станції. 1929 р.