До 65-річчя з дня народження Василя Герасим’юка
Василь Герасим’юк - відомий український поет, культурний діяч, народився 18 серпня 1956 р. в м. Караганді (Казахстан), куди були вислані його батьки на «вічне поселення». Наприкінці 50-х рр. батьки змогли повернутися в рідне с. Прокурава (Косівський район, Івано-Франківська область), де й минуло його дитинство.
Навчався у Коломийській середній школі. У 1978 р. закінчив українське відділення філологічного факультету Київського університету ім. Т. Г. Шевченка.
Писати Герасим’юк почав ще в шкільні роки. Його поетичний дебют відбувся 1982 року, коли вийшла його перша збірка віршів «Смереки». Його вірші потрапили на сторінки літературних журналів, швидко привернули увагу читачів.
Працював у видавництвах «Молодь» і «Дніпро» (1978–1992). У видавництві «Молодь» спочатку був редактором, згодом став завідувачем редакції. Потім був старшим редактором поезії видавництва «Дніпро».
1983 – став членом Національної спілки письменників України
З 1992 року працює редактором і ведучим літературних програм редакції літератури Національної радіокомпанії України.
Від 1993 – голова журі Міжнародного конкурсу молодих літераторів «Гранослов».
Найвідоміші збірки Герасим’юка – «Смереки», «Потоки», «Космацький узір», «Діти трепети», «Осінні пси Карпат», «Серпень за старим стилем», «Пост у повітрі», «Була така земля»
1997 – член Асоціації українських письменників (АУП)
2003 – Лауреат Шевченківської премії.
Від 2011 — ведучий програми «Діалог» на телеканалі Культура.
Живе і працює в Києві.
Дружина Галина – математик. Вони разом, що зі студентських часів. Донька Олена – поетка.
Василь Герасим’юк збірки
«Смереки» (1982) — перша поетична збірка, у якій він чинив власне першовідкриття Карпат як світу особливого співжиття природи й людини; інтимізацію цього світу.
«Потоки» (1986). Назва збірки не довільна: потоки — одна з тих стихій, що творять величний, грізний і очисний космос Карпат («високі потоки» — символ і нещадної, і життєдайної плинності й безупинності, неминущості минущого).
«Космацький узір» (1989). У ній знайшло вихід і те, що нагромаджувалося в душі, планувалося раніше, відлунюючи розкиданими в просторі голосами,— і те, що визрівало в атмосфері суспільного піднесення 80-х.
«Діти трепети» (1991) — найдраматичніша збірка у творчій спадщині В. Герасим’юка минулого десятиліття. До неї ввійшли вірші, писані переважно в період піднесення національно-демократичного руху, коли складалися об’єктивні й суб’єктивні передумови для здобуття омріяної державної незалежності України.
«Осінні пси Карпат» (1999) — своєрідний підсумок творчого шляху поета. Збірка мала підзаголовок «Із лірики 80-х», хоча містила дещо із 90-х.
«Серпень за старим стилем» (2000) — своєрідне доповнення до «Дітей трепети», як повернення до себе молодшого.
«Поет у повітрі» (2002) — вершина свого самовираження поета — його свободи. За цю збірку В. Герасим’юк одержав національну премію України ім. Т. Шевченка.
«Була така земля» (2003) — назву до цієї збірки взято із вже раніше створеної — «Потоки», нове зібрання твору дещо розширено: Як утрату не лише традиційних уявлень, а й самого світу, що ці уявлення породжував.
«Папороть» (2006) — ця книжка складається з двох розділів. Перший — «Суха різьба» — поезій останнього часу. До другого — «Чорні хлопці» — увійшли окремі твори і фрагменти з написаного переважно в останній чверті минулого століття. У збірці органічно поєднані нові твори і краще з доробку митця, що давно стало невід’ємною частиною сучасної української поезії.
Немає коментарів:
Дописати коментар