29 серпня - День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України

    Щороку 29 серпня в Україні відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Цей день встановлено Указом Президента України від 23 серпня 2019 року № 621 для увічнення героїзму військовослужбовців і добровольців, котрі віддали життя за батьківщину, як нагадування про одну із найкривавіших подій війни на сході України – Іловайську трагедію.

29 серпня 2014 року під час виходу сил АТО з оточення під Іловайськом російське керівництво порушило домовленості і ворожі збройні сили впритул розстріляли з важкого озброєння колони українських військових. Таке віроломне вбивство кваліфікується міжнародним гуманітарним правом як воєнний злочин. Тоді полягло 366 українських воїнів, 429 зазнали поранень, 158 зникли безвісти, 300 опинилися в полоні.

Смертельний для наших захисників “зелений коридор” пролягав через поля із соняшниками. Саме під ними сотні українців поклали в боротьбі з ворогом свої життя на вівтар свободи, гинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Тож символом Дня пам’яті захисників України стала квітка соняха.

До 30-ї річниці незалежності України 

Люди свободи. Василь Стус

 

Привітання з нагоди Дня Державного Прапора і Дня Незалежності України!

 Роксоланівський Будинок культури вітає з Днем Державного Прапора і Днем Незалежності України!

 Ці свята мають велике загальнодержавне значення як свята суспільної злагоди і миру, єднання людей в ім’я процвітання рідної країни.

Наш прапор – це символ Свободи і Незалежності, слави і відродження України. Під його знаменом багато поколінь українців йшло до проголошення самостійної України. Під ним український народ утвердив віковічну ідею про державність і самостійність. Це прапор миролюбства. Його барви – блакить неба й зерновий лан символізують велику працю наших людей від сходу до заходу України й з півночі до півдня. 

День Державного прапора  та день Незалежності України - це не просто дати. Це пам’ять про цілі покоління наших предків, що творили націю і боролися за державність. Це Дні, коли на карті світу з’явилася незалежна держава Україна із своїми державними символами. Зараз Україну, як незалежну державу, знає весь світ. Та доля склалася так, що на плечі нашого покоління впало тяжке випробування – відстояти власну, віками омріяну незалежність.  Сьогодні ми схиляємо голови перед гарячими серцями кращих синів і дочок, котрі вірили у незгасну зорю України, наближали її незалежність, тими, хто сьогодні, не шкодуючи життя, захищає її від нападників.

Дорогі друзі! Бажаємо вам і вашим рідним миру, спокою та злагоди, міцного здоров'я, щедрої долі, успіхів у всіх справах і починаннях заради процвітання незалежної України та її народу! Нехай ваші серця будуть сповнені гордістю за нашу державу, прагненням до єднання та порозуміння, а джерело віри, надії та любові до України буде невичерпним.   

 

Слава Україні!

 

До 30-ї річниці незалежності України

24 серпня Україна відзначатиме найбільше державне свято – 30-річчя незалежності. Воно встановлене на честь виняткової історичної події -  ухвалення у 1991 році Верховною Радою Української РСР абсолютною більшістю голосів Акта проголошення незалежності України. Цей документ увінчав тисячолітні прагнення Українського народу мати власну суверенну державу і самостійно визначати свою долю.

Для українців свобода і гідність завжди були основоположними цінностями. Вони спонукали до боротьби за незалежність. На початку ХХ століття, в часи Української революції 1917–1921 років, наш народ зміг відродити державність, а 24 серпня 1991 року Актом проголошення незалежності України вона була відновлена. Важливим кроком до повернення історичної справедливості стало прийняття 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України. Тоді Верховна Рада УРСР підтримала прагнення народу ліквідувати політичну та економічну залежність від московського центру і розбудовувати самостійну державу, відроджувати національну культуру, історичну пам’ять.

 

Постання суверенної України відіграло вирішальну роль у розпаді СРСР, остаточному руйнуванні комуністичної тоталітарної системи. Це стало початком відліку нового етапу розвитку демократичної сучасної Української держави. Сьогодні незалежність України – запорука вільного розвитку держав і народів Європи і головна перешкода для російського імперіалізму, який намагається політично, економічно та духовно поглинути Україну. Нині в умовах агресії з боку Росії ми продовжуємо боротьбу за власну свободу та незалежність. Тож попереду – велика робота. Українська громада має об’єднати зусилля для подальшої розбудови 

держави, розвитку громадянського суспільства та консолідації нації, відстоювання територіальної цілісності   держави.

Гасло цьогорічного відзначення річниці незалежності України: “Ти у мене єдина”.

Візуальною символікою 30-ї річниці Незалежності України вважається квітка у національних кольорах, розроблена Міністерством культури та інформаційної                   політики                   України                   (айдентика): https://mkip.gov.ua/news/5518.html.

До 30-ї річниці незалежності України 

Люди свободи. Олена Теліга

Олена Теліга (1906–1942) – поетеса, громадська діячка.

Присвятила життя боротьбі за Україну. Працювала в культурній референтурі Організації українських націоналістів. В окупованому нацистами Києві очолювала спілку письменників та редагувала літературно-мистецький журнал "Літаври". Розстріляна в Бабиному Яру.

 До 65-річчя з дня народження Василя Герасим’юка

Василь Герасим’юк  - відомий український поет, культурний діяч, народився 18 серпня 1956 р. в м. Караганді (Казахстан), куди були вислані його батьки на «вічне поселення». Наприкінці 50-х рр. батьки змогли повернутися в рідне с. Прокурава (Косівський район, Івано-Франківська область), де й минуло його дитинство.

Навчався у Коломийській середній школі. У 1978 р. закінчив українське відділення філологічного факультету Київського університету ім. Т. Г. Шевченка.

Писати Герасим’юк почав ще в шкільні роки. Його поетичний дебют відбувся 1982 року, коли вийшла його перша збірка віршів «Смереки».  Його вірші потрапили на сторінки літературних журналів, швидко привернули увагу читачів.

Працював у видавництвах «Молодь» і «Дніпро» (1978–1992). У видавництві «Молодь» спочатку був редактором, згодом став завідувачем редакції. Потім був старшим редактором поезії видавництва «Дніпро».

1983 – став членом Національної спілки письменників України

З 1992 року працює редактором і ведучим літературних програм редакції літератури Національної радіокомпанії України.

Від 1993 – голова журі Міжнародного конкурсу молодих літераторів «Гранослов».

Найвідоміші збірки Герасим’юка – «Смереки», «Потоки», «Космацький узір», «Діти трепети», «Осінні пси Карпат», «Серпень за старим стилем», «Пост у повітрі», «Була така земля»

1997 – член Асоціації українських письменників (АУП)

2003 – Лауреат Шевченківської премії.

Від 2011 — ведучий програми «Діалог» на телеканалі Культура.

Живе і працює в Києві.

Дружина Галина – математик. Вони разом, що зі студентських часів.  Донька Олена – поетка.

Василь Герасим’юк збірки

«Смереки» (1982) — перша поетична збірка, у якій він чинив власне першовідкриття Карпат як світу особливого співжиття природи й людини; інтимізацію цього світу.

«Потоки» (1986). Назва збірки не довільна: потоки — одна з тих стихій, що творять величний, грізний і очисний космос Карпат («високі потоки» — символ і нещадної, і життєдайної плинності й безупинності, неминущості минущого).

«Космацький узір» (1989). У ній знайшло вихід і те, що нагромаджувалося в душі, планувалося раніше, відлунюючи розкиданими в просторі голосами,— і те, що визрівало в атмосфері суспільного піднесення 80-х.

«Діти трепети» (1991) — найдраматичніша збірка у творчій спадщині В. Герасим’юка минулого десятиліття. До неї ввійшли вірші, писані переважно в період піднесення національно-демократичного руху, коли складалися об’єктивні й суб’єктивні передумови для здобуття омріяної державної незалежності України.

«Осінні пси Карпат» (1999) — своєрідний підсумок творчого шляху поета. Збірка мала підзаголовок «Із лірики 80-х», хоча містила дещо із 90-х.

«Серпень за старим стилем» (2000) — своєрідне доповнення до «Дітей трепети», як повернення до себе молодшого.

«Поет у повітрі» (2002) — вершина свого самовираження поета — його свободи. За цю збірку В. Герасим’юк одержав національну премію України ім. Т. Шевченка.

«Була така земля» (2003) — назву до цієї збірки взято із вже раніше створеної — «Потоки», нове зібрання твору дещо розширено: Як утрату не лише традиційних уявлень, а й самого світу, що ці уявлення породжував.

«Папороть» (2006) — ця книжка складається з двох розділів. Перший — «Суха різьба» — поезій останнього часу. До другого — «Чорні хлопці» — увійшли окремі твори і фрагменти з написаного переважно в останній чверті минулого століття. У збірці органічно поєднані нові твори і краще з доробку митця, що давно стало невід’ємною частиною сучасної української поезії.

З міжнародним Днем молоді!

 Міжнародний день молоді відзначають у світі 12 серпня. Уперше він відзначався 12 серпня 2000 року, а ідея про його заснування була запропонована ще в 1991 році молоддю, яка зібралася у Відні на І сесії Світового молодіжного форуму системи ООН.

Форум рекомендував, щоб Міжнародний день молоді було оголошено спеціально для збору коштів, просування та підтримки Фонду молоді ООН у партнерстві з молодіжними організаціями.

Окрім того, Міжнародний день молоді покликаний нагадати про роль молодих людей у розвитку і будівництві світу, а також про проблеми, які стоять на цьому шляху.

Молодість – це, коли весь величезний, неймовірний світ у твоїх руках, багато можливостей і сил. Це, коли багато мрій і часу для їх здійснення. Тож рухайся сміливо, без сумнівів і зволікань прямо до своєї найбільшої, найзаповітнішої мрії! З Днем ​​молоді!

 

250 років із часу заснування астрономічної обсерваторії у місті Львові (нині – астрономічна обсерваторія як науково-дослідна установа Львівського національного університету імені Івана Франка) (1771)

Астрономічна обсерваторія — науково-дослідна установа Львівського національного університету імені Івана Франка. Одна із найстаріших обсерваторій

Східної Європи, заснована 1771 року.

Основними структурними підрозділами Обсерваторії є наукові відділи, які сформовано відповідно до основних напрямків досліджень:

•          відділ фізики Сонця;

•          відділ фізики зір і галактик;

•          відділ релятивістської астрофізики та космології;

•          відділ практичної астрономії та фізики ближнього космосу.

Обсерваторія також має такі допоміжні структури: бібліотека Астрономічної обсерваторії; відділ технічного обслуговування телескопів; господарська група.

Перші документально підтверджені астрономічні спостереження у Львові датовані серединою XVIII століття. У контексті із ними згадується покровитель Львівського єзуїтського колегіуму (в майбутньому - Львівського університету), видатний релігійний діяч, львівський архієпископ, Вацлав Єронім Сєраковський (1700—1780 рр.). У технічних аспектах йому допомагав канонік із Бжозова, отець Домінік Лисогорський. Відомо також, що він у 1764 році у маєтку В. Сєраковського в Оброшине (передмістя Львова) спостерігав затемнення Сонця за допомогою астрономічного годинника, квадранта із зоровою трубою та мікрометром, а також телескопа Ньютона. Саме спостереження ксьондза Лисогорського згадуються у протоколах Паризької Академії та у Віденських астрономічних ефемеридах.

Першу згадку про будівництво обсерваторії знаходимо у архівній збірці витягів із львівських міських актових книг про діяльность ордену єзуїтів у Львові: «Року 1771, дня 27 квітня, Єзуїтський колегіум, бажаючи збудувати у Львові астрономічну обсерваторію, домагався від міста дозволу на зруйнування старої хвіртки, заміть якої коштом колегіума збудувати нову разом із астрономічною обсерваторією, на що місто Львів, з долученням королівської згоди, дало дозвіл додавши таку умову, щоб коли ця обсерваторія згодом не буде необхідною для використання з навчальною метою, повернути її місту». Додатково місто давало на виконання робіт чотири тижні, вимагало також від єзуїтів облаштувати прилеглу територію, самим розробити проект, і розмістити на хвіртці герби міста. В середині травня Колегіум збудував астрономічну обсерваторію на міському ґрунті, перед тим уклавши з містом належну угоду, а також склавши відповідні обопільні умови. На стіни тієї будови отець Себастьян Сераковський ордену єзуїтів за згоди настоятелів перший вніс 10 тисяч польських золотих. Решту видатків Колегіум взяв на себе.»

З приєднанням Галичини до Австрії астрономічна обсерваторія отримала завдання від австрійського уряду провести геодезичну зйомку Галичини і Льодомирії.

Після реформи Львівського університету австрійським урядом, астрономія протягом довгого часу була розділом фізики.

Будівля обсерваторії вижила під час знесення міських мурів Львова у 1777 році, тоді хвіртку перебудували на браму, через яку могли вже рухатися карети. У 1784 році Університет знову реформували, цього разу набагато радикальніше, утворився практично повністю німецький університет імені Франца-Йозефа ІІ.

У фундаційному дипломі цього університету обсерваторія вже не згадується. Очевидно, що стару обсерваторію розібрали, але нової не збудували. Документальних свідчень про роботу Астрономічної обсерваторії, як місця проведення регулярних спостережень за небесними світилами, впродовж більшої частини XIX ст. немає. Астрономічні знання, проте, накопичувались і активно пропагувались. Вченими університету, такими як Авґуст Кунцек, Іґнац Лемох, Войцех Урбанський та ін., у Львові за цей період була видана низка підручників, наукової і науково-популярної літератури.

Відродження астрономічної школи у Львові наприкінці XIX ст. пов'язане із розвитком Львівської Політехніки. За дату відліку можна взяти 1871 р., коли у Політехніці було відкрито кафедру геодезії і сферичної астрономії. Під час будівнитцва нового корпусу Політехнічної школи було навіть передбачене місце для астрономічної обсерваторії, хоча із інструментальним оснащенням склалося не надто добре. Згодом виділилася окрема кафедра сферичної астрономії і вищої геодезії (в складі неї була астрономічна обсерваторія), котрою із 1895 р. завідував Bацлав Ласка, який переїхав із Праги. Він розширив спостережувальну матеріальну базу цієї обсерваторії, закупивши ряд нових приладів. Спостереження мали головно прикладний характер, визначення часу і географічних координат. В. Ласка заснував сейсмологічну станцію при астрономічній обсерваторії Львівської Політехніки, написав ряд статей (в більшості з сейсмології), а також підручник із сферичної астрономії (Львів, 1901).

Розвиток природничих наук у Львівському університеті спонукав його професорський склад звернутись у 1877 р. до Міністерства в справах освіти у Відні із клопотанням про відкриття у Львівському університеті кафедри астрономії. Аж після двадцятирічного очікування, у 1897 р. це питання було вирішене позитивно

 У 1907 р. М. Ернста було призначено екстраординарним, а у 1912 р. — ординарним професором астрономії Львівського університету. У зв'язку із відкриттям кафедри астрономії у 1900 р. в університеті був створений астрономічний інститут. Саме М. Ернст започаткував регулярні астрономічні спостереження. Крім спостережень для визначення часу, проводились спостереження планет і комет, зенітні спостереження зір для визначення широти методом Талькота, спостереження затемнень, покриття зір Місяцем, змінних зір, метеорів, нових зір, проходження Меркурія по диску Сонця, тощо. Два рази М. Ернст виїздив для спостережень повних сонячних затемнень: у 1905 р. в Іспанію та в 1914 р. у Крим. М. Ернст особисто доклався до розвитку спостережувальної бази обсерваторії. В університетському корпусі на вул. Длугоша, 8 (тепер вул. Кирила і Мефодія, 8) для астрономічного інституту було надано приміщення для обсерваторії із майданчиком для спостережень. За час перебування проф. М. Ернста на посаді директора придбано рефрактор Мерца-Зендтнера (D=134 мм, F=180 см), універсальний інструмент, маятниковий годинник фірми Сальмоіраджі, середній сонячний хронометр Дітісгейма та ряд дрібних лабораторних приладів. В обсерваторіїї була започаткована астрономічна бібліотека. За часів М. Ернста кафедра астрономії і астрономічна обсерваторія працювали як єдиний навчальний комплекс, штат якого (професор, асистент, препаратор) забезпечував проведення лекційних, практичних та лабораторних робіт з курсу астрономії. Саме тому залишалося дуже мало часу для здійснення наукових досліджень та спостережень. Але такою була класична схема, яка діяла на початку ХХ століття в усіх університетах світу.

У 1932 році астрономічна обсерваторія отримала новий статус і назву Астрономічний інститут.

Війна внесла свої корективи в роботу обсерваторії, але не зупинила її.

У вересні 1945 р. всі працівники польського походження виїхали до Польщі. Штат обсерваторії поповнюється за рахунок переїзду до Львова вчених з інших астрономічних закладів СРСР, розширюється тематика наукових досліджень: фізика Сонця, сонячна активність та сонячно-земні зв'язки, небесна механіка , фізика зір, міжзоряного середовища та релятивістська астрофізика. У цей час проводяться фотографічні спостереження змінних зір, нових зір, комет, місячних затемнень. Розпочинається видання Циркуляру Львівської астрономічної обсерваторії. Астрономічна обсерваторія стала науковою установою університету.

Розпочаті в повоєнні роки напрямки досліджень продовжили наступні покоління львівських астрономів.  Розпочаті нові напрямки. Відповідно до цих напрямків досліджень у березні 2003 р. сформовано структуру обсерваторії, яка включає 4 наукові відділи: відділ фізики Сонця, відділ фізики зір і галактик, відділ релятивістської астрофізики і космології, відділ практичної астрономії та фізики ближнього космосу, та два допоміжні — бібліотека та господарська група. У 2006 р. сформовано відділ технічного обслуговування телескопів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

75 років із часу заснування Київського національного торгівельно-економічного університету (1946)

 Київський національний торговельно-економічний університет (КНТЕУ) — вищий навчальний заклад Міністерства освіти і науки України в Києві.  Заснований як Київський філіал Всесоюзного заочного інституту радянської торгівлі в 1946 році. Знаходиться у Деснянському районі на території Лісового масиву між вулицями Кіото і Мілютенка.

В КНТЕУ навчається 36,600 тисяч студентів, у тому числі 13,5 тисяч за денною формою навчання. Підготовка фахівців здійснюється за 21 спеціальностями, 42 бакалаврськими (9 — англійською мовою викладання) і 56 магістерськими програмами, з яких 9 — англійською мовою викладання..

У фонді бібліотеки понад 1,200,000 одиниць зберігання. При університеті діє аспірантура і докторантура.

Історія Київського національного торговельно-економічного університету бере початок від Київського філіалу Всесоюзного заочного інституту радянської торгівлі, заснованого 1946 року. У зв'язку зі створенням у 1958 році Міністерства торгівлі УРСР та підпорядкуванням йому навчальних закладів, розташованих на території України, згідно з постановою Ради Міністрів УРСР № 50 від 14 січня 1959 році Київський філіал Всесоюзного заочного інституту радянської торгівлі було підпорядковано Харківському інституту радянської торгівлі, в тому ж році — Донецькому інституту радянської торгівлі.

У вересні 1965 року директором філіалу призначено кандидата економічних наук Василя Задорожного. Заступником директора став кандидат економічних наук Олексій Колчигін. Нагальна потреба в кадрах вищої кваліфікації для галузі торгівлі сприяла створенню на базі філіалу самостійного вищого навчального закладу. Постановою Ради Міністрів УРСР № 195 від 4 березня 1966 року на базі Київського філіалу Донецького інституту радянської торгівлі створено Київський торгово-економічний інститут, до складу якого увійшли Одеський і Чернівецький філіали. У складі інституту почали діяти 4 факультети: торговий, економічний, технологічний та підвищення кваліфікації.

У жовтні 1966 року ректором КТЕІ призначено кандидата філософських наук Тамару Скирду. За її ініціативою включено до плану будівництва і споруджено інститутський комплекс у складі навчально-лабораторного корпусу, гуртожитків, комбінату харчування, актової зали. Провідними науково-педагогічними кадрами стали Лев Безпалий, Василь Горєлкін, Володимир Іваницький, Михайло Мельман, Олексій Колчигін, Ганна Рудавська та інші. На викладацьку роботу в інститут пререйшли з Українського науково-дослідного інституту торгівлі та громадського харчування Міністерства торгівлі СРСР. Для забезпечення навчального процесу висококваліфікованими кадрами-педагогами було створено аспірантуру, спеціалізовану вчену раду із захисту кандидатських дисертацій.

У 1986—1987 роках на посаді ректора працював доктор економічних наук, професор Іван Майборода, у 1988—1990 роках — кандидат економічних наук, професор Віктор Невесенко. У листопаді 1991 року на посаду ректора призначено Анатолія Мазаракі.

Постановою Кабінету Міністрів України № 542 від 29 серпня 1994 перетворений у Київський державний торговельно-економічний університет.

У квітні 1994 року інститут отримав найвищий IV рівень акредитації. У серпні 1994 року на базі Київського торгово-економічного інституту створено Київський державний торговельно-економічний університет. Указом Президента України № 1059/2000 від 11 вересня 2000 року^[6] університету надано статус національного.

Згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 р. № 1223-р. «Про реорганізацію Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі»^[7] та Наказу МОН України від 17.12.2015 № 1309 «Про реорганізацію Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі»^[8] Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі приєднано до Київського національного торговельно-економічного університету з утворенням на його базі структурного підрозділу Університету.

У 2012 році КНТЕУ ввійшов в п'ятірку найбільш популярних ВНЗ України^[25].

Навчання в університеті здійснюється за 16 спеціальностями, 42 бакалаврськими та 47 магістерськими програмами, з яких 9 — англомовні.

До складу університету, крім базового закладу, входять 6 навчальних інститутів, 9 коледжів і 2 вищих комерційних училища, розташованих у Києві, Харкові, Вінниці, Чернівцях, Хмельницькому, Ужгороді, Коломиї, Бурштині, Житомирі, Одесі.

Університет — член престижних міжнародних організацій: Міжнародної асоціації університетів, Університетської Агенції Франкофонії, Міжнародного товариства товарознавців і технологів, Асоціації передових університетських вищих шкіл бізнесу, Міжнародної асоціації вищих і середніх спеціальних навчальних закладів торгівлі та споживчої кооперації, Всесвітньої асоціації рекреації та відпочинку. Встановлені та підтримуються творчі зв'язки з понад 100 вищими навчальними закладами, міжнародними центрами та установами з більш ніж 30 країнами світу. Здійснюється обмін викладачами, студентами, виконуються міжнародні проекти стосовно інтеграції вищої освіти, вдосконалення освітніх програм різних ступенів підготовки та перепідготовки спеціалістів.

Міжнародна співпраця університету із численними міжнародними партнерами сприяє всебічному розвиткові студентства та їх навчання за кордоном.

 

У  серпні  2021   року ми  відзначаємо:

6 серпня - 130 років із дня народження Степана Бондарчука (1886-1930), актора, режисера, театрального діяча;

8 серпня - 100 років із дня народження Володимира Щигельського (1921-1949), військового та політичного діяча, поручника УПА, учасника боротьби за незалежність України у ХХ столітті;

10 серпня - 80 років із дня народження Романа Лубківського (1941-2015) письменника, громадського та державного діяча;

12 серпня - 110 років із дня народження Валентина Єременка (1911-1992), вченого, фізика, хіміка, матеріалознавця, академіка;

22 серпня - 100 років із дня народження Володимира Яніва (1921-2010), українського громадського діяча у США, учасника боротьби за незалежність України у ХХ столітті, учасника Другої світової війни;

24 серпня - 150 років із дня народження Василя Щурата (1871-1948), поета, літературознавця, перекладача;

24 серпня - 100 років із дня народження Леоніда Полтави (справжнє прізвище - Пархомович) (1921-1990), громадського та політичного діяча, письменника, журналіста;

24 серпня - 100 років із дня народження Бориса Малиновського (1921-2019), вченого, кібернетика;

27 серпня - 80 років із дня народження Богдана Ступки (1941-2012), актора, громадського та державного діяча, Героя України;