19 грудня 

День святого Миколая                                                  

               Традиційно День Святого Миколая – популярне зимове свято для дітей та дорослих. Головна ідея свята – відчуття безкорисливого добра, прагнення подарувати іскру радості та надії. Це не тільки сімейна традиція, але й один із символів духовного тепла.

   Цьому святу налічується вже багато століть. Виникло воно приблизно після 345-го року від Різдва Христового. Присвячено дню, коли один з яскравих послідовників Христових був покликаний Господом  на Небо.

   Цього щирого християнина звали Микола. Він ніс своє служіння в стародавній Лікії, місто Миру (нині ця місцевість знаходиться поблизу сучасного турецького міста Демре) і був єпископом у місцевій Церкві.

Микола прийняв Христа, будучи багатою людиною. Перейнявшись вченням – отримав безцінні дари Духа Святого. Виконуючи Слово Боже і проповідуючи спасіння Христове, не залишався байдужим в турботах про бідних, малозабезпечених і ближніх своїх. Творив дивовижні справи, а безкорисливість і лагідність почитав великим привілеєм. Був чудовим благодійником.  Для християн в ті роки, як втім і в сучасності, було і залишається найважливішим життєвим завданням намагатися мати мир з усіма і святість, без якої ніхто не бачить Господа. Пам’ятаючи слова Христові, передані нам Апостолами в Святому Євангеліє, Микола в усьому намагався показувати, як працюючи, треба підтримувати слабких і пам’ятати  слова Господа Ісуса, бо Він Сам сказав нам: «Блаженніше давати, ніж брати».

Святість – відокремленість, про яку ведуть мову християни всього світу, є не що інше, як буквальне виконання Слова Божого – відокремленість від зла.

  Саме в цей день під егідою ООН проходить і відзначається Міжнародний день допомоги бідним.

  Свято Святого Миколая дуже люблять діти. Він нагадує їм зимову казку. Всі чекають на подарунки.

  Добрі і слухняні діти вранці під подушкою або під ялинкою, в панчосі або у взутті, знаходять подарунки і солодощі.

 

З Днем Святого Миколая!

 

14 грудня

             День вшанування учасників   ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

 

14 грудня в Україні відзначається День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Указ №945/2006 про установу цієї пам’ятної дати підписаний Президентом 10 листопада 2006 року.

 У багатьох можуть виникнути сумніви, навіщо потрібно це свято, якщо є 26 квітня – Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф, і чому саме 14 грудня вибрано для вшанування учасників ліквідації.

 Справа в тому, що 30 листопада 1986р. було закінчено будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС, а 14 грудня в газеті «Правда» надруковано повідомлення про те, що держкомісією був прийнятий в експлуатацію комплекс захисних споруд.

Ті, хто вважають 14 грудня своїм святом, вже давно називають цей день Днем ліквідатора. Ще в 1986р. учасники ліквідації зібралися разом, щоб відзначити свою першу перемогу. ! 1994р. громадські організації чорнобильців України звернулися з листом до керівників держави, у

Якому запропонували заснувати в календарі день учасників ліквідації чорнобильської катастрофи. Тоді офіційне рішення нее було прийнято, але ліквідатори самостійно почали відзначати цю дату. Святкування було офіційно дозволено, від різних силових структур виділялася почесна варта, покладалися вінки від керівників держави, іноземних посольств і громадських організацій, але було відсутнє визнання цього дня на державному рівні.

 Додання державного статусу Дню ліквідатора ще раз нагадує суспільству про проблеми ліквідаторів-чорнобильців.

Тільки перші 5 тисяч з тих, хто ліквідував аварію, офіційно стали називатися ліквідаторами, отримавши відповідні посвідчення, інші мають статус постраждалих від чорнобильської катастрофи.

 Незважаючи на всі труднощі, самі ліквідатори називають 14 грудня святом. У ліквідації катастрофи на ЧАЕС брали участь більше 650000 людей, з яких більше половини українці.

Ми щиро вдячні всім їм за їхній вклад, зичимо здоров’я, та кращого життя.

 7 грудня 

День місцевого самоврядування в Україні

В Україні 7 грудня відзначається День місцевого самоврядування – це професійне свято всіх, хто працює в сільських, міських, районних, обласних радах, хто представляє багатотисячний загін народних обранців.

Це свято притаманного українцям способу суспільного життя, в основі якого самоврядне суспільство. Це давня слов’янська і давньоруська традиція, яка бере свій початок з часів Київської Русі. Це вибір вільних громадян, які довіряють обраним ними представникам і наділяють їх владними повноваженнями. Тільки така влада і є справді народною владою не над суспільством, а легітимною владою самого суспільства, для суспільства і в інтересах суспільства.

15 жовтня 1985 року європейськими державами був схвалений міжнародний пакт який іменується «Європейська хартія місцевого самоврядування». Цей пакт зіграв і продовжує грати виключно важливу роль у ставленні і розвитку класичної моделі місцевого самоврядування як в старих, так і нових європейських демократіях.

Особливо важливе значення має Хартія для незалежної України, де інститут місцевого самоврядування був на 70 років заборонений і тепер його поновлення відбувається з величезним зусиллям і проблемами. 15 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Хартію, яка таким чином стала частиною національного законодавства. На жаль, з часу ратифікації Україною Хартії законодавство про місцеве самоврядування так і не приведено у відповідність з рядом її базових положень. Певні надії покладалися після введення Дня місцевого самоврядування в Україні, який був визначений Указом Президента від 25.11.2000 №1250/2000. Саме 7 грудня 1990 року Верховною Радою Української РСР був прийнятий Закон «Про місцеві ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування»

Система місцевого самоврядування повинна відповідати потребам суверенної цілісної держави. І День місцевого самоврядування міг би стати справжнім орієнтиром, правовою основою в процесі перебудови сучасної моделі місцевого самоврядування в Україні.