100 років із дня заснування національної гідрометеорологічної служби - 19.11.2021 р.

Український гідрометеорологічний центр — державна установа в складі Державної служби України з надзвичайних ситуацій, що провадить метеорологічні та гідрологічні спостереження на території України. УкрГМЦ у межах своєї компетенції реалізує державну політику у сфері гідрометеорології та моніторингу довкілля та здійснює управління і контроль у сфері гідрометеорологічної діяльності. Діяльність УкрГМЦ спрямовується, координується та контролюється Департаментом з питань цивільного захисту ДСНС України.

В апараті ДСНС України діє Управління гідрометеорології, яке розробляє пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері гідрометеорологічної діяльності, аналізує в межах компетенції діяльність керівництва Українського гідрометеорологічного центру, Державного підприємства «Український авіаційний метеорологічний центр» та Українського гідрометеорологічного інституту. Управління гідрометеорології підпорядковується заступнику голови ДСНС України.

Український гідрометеорологічний центр Державної служби України з надзвичайних ситуацій (УкрГМЦ) у межах своїх повноважень бере участь в реалізації державної політики у сфері гідрометеорологічної діяльності і є головною організаційно-методичною установою національної гідрометеорологічної служби України з питань спостережень, аналізуі прогнозування метеорологічних, гідрологічних та агрометеорологічних умов, ведення постійного моніторингу стану навколишнього природного середовища, забезпечення Уряду України, Адміністрації Президента України, центральних і місцевих органів виконавчої влади необхідною гідрометеорологічною інформацією, забезпечення сталої роботи гідрометеорологічних телекомунікаційних систем, автоматизованої обробки інформації та здійснення завчасних попереджень про загрозу виникнення

небезпечних гідрометеорологічних явищ на території України та акваторії Чорного і Азовського морів.

Державна служба надзвичайних ситуацій

УкрГМЦ виконує функції національного центру з обміну інформацією з регіональними та світовими метеорологічними центрами в рамках діяльності Всесвітньої Метеорологічної організації — спеціалізованого агентства ООН.

Прапор Всесвітньої метеорологічної організації

Заснована у 1921 році, в 1929 році об'єднана з гідрологічною службою в Гідрометеорологічний комітет (з 1940 року Управління гідрометеорологічної служби УРСР). Українська метеорологічна служба виявила жваву діяльність: збільшення і краще обладнання метеорологічних станцій, дослідження, публікації («Бюлетень» та ін.), популяризація метеорології (журнал «Погода і життя»).

Нагрудний знак «Почесний працівник гідрометслужби України» (вручався протягом 1999—2012 рр.)

Історія становлення і сучасного розвитку Українського гідрометеорологічного центру своїм корінням сягає у глибину віків, коли на теренах Російської імперії (у тому числі й на території України) закладались і розвивались основи перших спостережень за станом погоди, режимом річок, досліджувались погодні і кліматичні умови, вивчався їх вплив на агрокультури. Заслуговує на увагу лишень той факт, що перші інструментальні метеорологічні спостереження розпочались в м. Києві у 1771 році.

На початку 30-х років XVIII століття починаються перші помірковані і організовані дослідження погоди і клімату України. Петербурзька академія наук, яка на той час стала головним центром науки в Росії, споряджає різні науково-дослідницькі експедиції, у тому числі й на Україну, що стало поштовхом для здійснення російськими та українськими вченими метеорологами, послідовниками і учнями М.Ломоносова, перших метеорологічних спостережень на її території. З метою упорядкування і централізації метеорологічних спостережень у 1892 році була створена Придніпровська мережа метеорологічних станцій, яка проіснувала до 1917 року включно, і територіально охоплювала басейн Верхнього Дніпра та частково басейни річок Оки, Дону, Дінця і відповідно до цього Київську, Чернігівську, Полтавську, Харківську, Курську та інші адміністративно-територіальні утворення в басейнах цих річок.

Для отримання достовірної інформації про стан погоди та впливу небезпечних метеорологічних явищ на сільгоспкультури у складі земських управ почали з'являтися перші губернські мережі метеорологічних станцій. Так, у 1912 році за рішенням Київського губернського земства була створена Київська губернська метеорологічна мережа з підпорядкуванням Київському метеорологічному бюро погоди. До 1914 року майже при кожній земській управі була створена своя мережа метеорологічних станцій, а при багатьох земствах — метеорологічні бюро погоди, які за напрямками своїх функціональних обов'язків виконували обробку, аналіз і узагальнення одержаної з метеорологічної мережі інформації, здійснювали організаційно-методичне керівництво мережею метеорологічних станцій та розробляли перші метеорологічні прогнози про стан погоди.

Подальший розвиток і активне відродження гідрометеорологічних установ в Україні після розрухи, викликаної першою Світовою та громадянськими війнами, припадає на 1919—1921 роки. Швидкий і цілеспрямований розвиток всієї метеорологічної справи в Україні розпочався після прийняття Радою народних Комісарів УРСР декрету від 19 листопада 1921 року про створення Української метеорологічної служби — Укрмету.

Головне, або центральне Управління Укрмету територіально знаходилось (розташовувалося) у Києві. В десяти інших великих містах України на базі земських метеорологічних бюро погоди одночасно були створені і підпорядковані Укрмету відповідні місцеві гідрометеорологічні відділи, оскільки зазначеним Декретом усім відомствам і установам України заборонялось мати відокремлену від Укрмету службу погоди.

Таким чином, Укрмет став центральним адміністративним і науковим органом усієї гідрометеорологічної служби України. У адміністративно-правовому порядку Укрмет був підпорядкований Наркомзему УРСР і у науковому аспекті, по лінії Наркомзему — Сільськогосподарському науковому комітету, а по лінії Наркомосвіти — Укрнауці.

З 13 грудня 1929 року в Україні вже створюється Гідрометеорологічний комітет УРСР, який з метою централізації гідрологічної і метеорологічної служби України об'єднав усі існуючі на її території метеорологічні, гідрологічні, агрометеорологічні служби, організації, відомства і окремі роботи, які існували на той час в Україні для створення на їх основі центрального органу виконавчої влади, яким і став власне Гідрометеорологічний комітет України (ГІМЕКОМ). Територіально ГІМЕКОМ (Головне управління) розміщувався і діяв у тодішній столиці України — м. Харкові.

До складу ГІМЕКОМа України крім метеорологічних і гідрологічних організацій та установ колишнього Укрмету увійшла також Служба врожаю Укрмету, яка здійснювала методичне керівництво за агрометеорологічними спостереженнями та оперативним обслуговуванням сільського господарства, три метеорологічних обсерваторії (у Києві, Харкові, Одесі), 360 метеорологічних станцій, 1358 дощомірних постів, 13 шаро (кульо) пілотних пунктів, 213 водомірних постів, 8 гідрометричних, 7 випаровувальних і 2 стокові станції, а також мережа добровільних кореспондентів, яка складалась зі 650 пунктів спостережень. При цьому у складі ГІМЕКОМУ були сформовані і діяли, як основні виробничі гідрометеорологічні організації, бюро погоди: у Харкові — Центральне, Одесі — Південне, у Києві — Правобережне.

Подальший розвиток і удосконалення централізованого управління гідрометеорологічною галуззю України та її адміністративного реформування на початку 80-х років минулого століття, а саме у 1982 році, створили умови щодо утворення у складі Українського Управління з гідрометеорології та контролю природного середовища — Українського гідрометеорологічного центру шляхом об'єднання Київського і Українського бюро погоди.

Враховуючи цей факт, та те, що Київське і Українське бюро погоди, прототипами яких стали саме Центральне, Південне та Правобережне бюро погоди (що були сформовані і діяли, як основні виробничі гідрометеорологічні організації у складі ГІМЕКОМу України), то орієнтовною історичною датою утворення Українського гідрометеорологічного центру можна вважати все ж таки 13 грудня 1929 року, тобто дату утворення в Україні гідрометеорологічного комітету УРСР (ГІМЕКОМ).  На жаль, більш детальна історична інформація та офіційна історична дата утворення УкрГМЦ, була втрачена разом з великою кількістю інших дуже важливих для галузі архівних документів під час Великої Вітчизняної Війни 1941—1945 років.  Нині Український гідрометеорологічний центр (УкрГМЦ) є бюджетною неприбутковою організацією, яка підпорядковується і належить до сфери управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України), як центрального органу виконавчої влади у сфері гідрометеорологічної діяльності.

У підпорядкуванні УкрГМЦ знаходяться і діють, як підвідомчі структурні гідрометеорологічні підрозділи: Центральна геофізична обсерваторія, Гідрометеорологічний центр Чорного та Азовського морів, Дніпропетровський, Донецький, Львівський, Харківський регіональні центри з гідрометеорології, Вінницький, Волинський, Житомирський, Закарпатський, Запорізький, Івано-Франківський, Кіровоградський, Луганський, Миколаївський, Полтавський, Рівненський, Сумський, Тернопільський, Хмельницький, Херсонський, Черкаський, Чернігівський, Чернівецький обласні центри з гідрометеорології та Дунайська гідрометеорологічна обсерваторія.

На сучасному етапі розвитку і формування гідрометеорологічної галузі України у нових економічних умовах, починаючи з 1 жовтня 2011 року, на Український гідрометеорологічний центр державою покладено обов'язки зі здійснення організаційно-методичного керівництва діяльності усіх гідрометеорологічних установ та організацій України.

Таким чином можна вважати, що УкрГМЦ став правонаступником української (національної) гідрометслужби і безпосередньо виконує її функції та обов'язки на державному і міжнародному рівнях.