1025 років народного самоврядування в Україні - першої літописної згадки про проведення віча у Київській Русі (997)

ВІЧЕ – 1) збори вільних людей у Давній Русі, на яких обговорювались і вирішувались важливі громадські справи. Розвинулося з нар. зібрань у сх. слов'ян, описаних візант. істориками 6 ст. Цей архаїчний інститут народовладдя набуває нових форм і змісту в часи завершення буд-ва Давньорус. д-ви (див. Київська Русь) наприкінці 10 – поч. 11 ст. В. уперше згадується під цією назвою в літописі під 997 ( Білгород). Зі встановленням сильної князівської влади в. утвердилось як колективний орган місц. самоуправління, а з перебігом часу стало брати участь і в держ. справах. 1024 київ. в. відмовило братові Ярослава Мудрого Мстиславу Володимировичу, який хотів сісти на престол; 1068 скинуло київ. кн. Iзяслава Ярославича і посадило полоцького кн. Всеслава Брячиславича. Джерела дають підстави вважати, що в. було органом надзвичайним, вирішувало найважливіші питання міськ. і держ. життя: війни і миру, закликання і вигнання князів. Постійно міськ. або сільс. громадою управляла рада, на чолі якої стояв тисяцький. Але поступово щоденне життя значних міст підпорядковувала собі княжа адміністрація.

З настанням удільної роздробленості в Давньорус. д-ві (з 40-х рр. 12 ст.) незмірно зросла роль міськ. громад і в. у політ. житті. Громади Києва, Галича давнього, Новгорода Великого та ін. міст починають систематично обирати або вирішальним чином впливати на обрання князів. Князі проголошувалися або скидалися на в. 1146 кияни під тиском підручників вмираючого кн. Всеволода Ольговича прийняли на престол його брата Iгоря Ольговича, але через кілька днів міське в. його скинуло і запросило на престол ін. кн. – Iзяслава Мстиславича. Так само чинило в. Галича протягом 2-ї пол. 12–13 ст. У джерелах 12–13 ст. слово "віче" вживали стосовно князівської ради, а також нарад знаті (1113 нарада київ. верхівки запросила на престол Володимира Мономаха), зібрань городян за ініціативи князя, навіть на стихійні повстання городян.

Роль і значення в. у міськ. і держ. житті Русі підупали в 13 ст., а самі в. зникли в часи монголотатарської навали.

2) одна з форм сусп.-політ. життя в Галичині у 80-х рр. 19 – 30-х рр. 20 ст. Скликання політ. силами нар. в. (в Галичині) було пов'язане з набуттям укр. рухом масового характеру. Перше в. галицьких українців відбулося у Львові 30 (18) листоп. 1880 за ініціативи лідера народовського руху Володимира Барвінського. За широтою охоплення учасників та проблематикою в. поділялися на "всенародні", місц. (повітові), передвиборні, парт. та ін. Завершувалися ухваленням резолюцій, які доводилися до відома австрійс. та польс. адміністрації, лягали в основу парт. програм. У 1920– 30-х рр. в. набули виразного парт. пропагандистського забарвлення.