30 листопада

ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ СЕЛА

 РОКСОЛАНИ

Мереживо хвиль, виноградне намисто,

Історія давня й нова…

Багато ми можемо вам розповісти,

Хто в нашім краю не бував.

Обробленим полем, як небо безкраїм,

Шляхи в Роксолани ведуть.

Прекрасне село над Дністровським лиманом,

Де люди трудящі живуть.

 

  Є на нашій планеті дивовижний куточок:

  Теплі хвилі лиману лагідно омивають високі кручі. Одна по одній вони граються на піщаному березі, неначе змагаються, хто сильніше і далі виплигне. Назустріч їм схилились, мов дівчата, верби-красуні. Легенький вітерець, граючись, розчісує їх довгі зелені коси. Трохи далі шепоче стрункий, мов парубок, очерет. В його затишку весело купаються каченята. На протязі всього берега, скільки оком сягнеш, наче вартові, до гори підіймаються високі кручі. А з них  -  то тут, то там посміхаються гарно вибілені, підфарбовані хатинки.

  Однією із багатьох стежок підіймаємось на кручі, що в своїх обіймах  зберігають пам’ять – легенду про давньогрецьке місто Ніконій.  Ще трохи – і ви на самій вершині однієї із них.

  Який тут краєвид! На протилежному березі лиману  спочиває сувора фортеця. Повз неї пропливають  по сріблястій воді кораблі та баржі.  Вдихаєш на повні груди зі свіжим повітрям запахи різнотрав’я і… хочеться полетіти, і здається життя прекрасним, безкінечним, бо саме в цю мить ти зливаєшся з природою-ненькою…

  Повернімось назад. А що ж то за хатки? Стежкою, стежкою на дорогу.. .

То тут прекрасне село! З протилежного боку  воно, скільки сягає око, окутане золотим колоссям   полів.

 Подобається? Це – моє село. Моя маленька Батьківщина. Роксолани. Гарне, веселе село, де живуть добрі господарі-трударі. А ще тут люблять задушевну пісню і веселий танок. І нам сьогодні двісті двадцять дев’ять  років!

Історія

  Село Роксолани розташоване біля городища античного грецького полісу Ніконій, названого на честь богині перемоги Ніки. Це була іонійська колонія, заснована  в 6 віці до нашої ери, яка жила за рахунок сільського господарства та торгівлі з містами Північного Причорномор’я, Малої Азиії та Грециії. Тут панував культ  богині плодоріддя Деметри, голова якої нині прикрашує  герб і прапор Роксолан. Невеликий  поліс оточували декілька сіл, поля та виноградники. Розквіт Ніконія випав  на 5-4 століття до нашої ери. Місто проіснувало  майже тисячу років. В свій час воно займало гідне місце серед інших,  Ніконій  був крупним торговим центром, мав  власний  порт. Будинки, вулиці будувались майстрами з каміння та глини. Жителі займались риболовлею, землеробством, виноградарством, скотарством, пошиттям одягу, розвивали торгівлю, гончарство, виготовляли зброю, чеканили свої монети.  Торгівля велась  з відомими на той час містами,  кораблями відправляв зерно до Греції. Сюди приїздили заморські гості та купці, які привозили  жителям в амфорах вино, оливкове масло, прикраси, керамічний посуд.    

  Але були і вороги, які весь час хотіли загарбати цю землю. Вони все частіше нападали, грабували, руйнували місто, поливали кров’ю  землю. З часом жителі почали шукати кращі місця. На початку ІУ віку нової ери  місто було зруйновано.  З роками  вулиці  Ніконія та руїни будинків все більш засипало піском, підмивало водами лиману. Дощі, сніги, вітри рівняли із землею. Тепер одна  частина славетного міста Ніконій знайшла спокій на дні  Дністровського лиману, а інша частина обдувається  степовими вітрами на пагорбах. Та про нього знають і пам’ятають нащадки далеко за межами країни. Вчені і сьогодні ще вивчають історію  існування Городища Ніконій. Про нього пишуть наукові праці, написано багато книг. Вироби майстрів можна побачити в музеях. Щороку ще ведуться археологічні роботи  на цьому місці. Тут ще багато приховано цікавих фактів, так до кінця  ще не вивчених.

  Це місце - жива легенда нашого краю!

  Йшли роки. Війни не зупинялись. Всі хотіли наші родючі землі загарбать собі. Тут були і монголо-татари (в 18 столітті на місці сучасного села було татарское поселеня Гірібурзіна), і турки. Згодом, на мисі Отарик виросло військове укріплення турецького поселення.

  В кінці 1780-х років це вже була територія Російської імперії, і в селі проживали молдавські і болгарські рибаки. Після багатьох сутичок це місце завоювали козаки Чорноморського війська та збудували своє поселення.

  Історична довідка:

«Ведомость войску верных казаков черноморских. Сколько старшин и казаков, селений и военных, сколько мужска и женска полу душ значится ниже. Перепись учинена 1791 года ноября 30 дня. В Бузиноватом дворов – 4, душ мужских – 8, душ число женских – 5. Всего 13 душ.»

  Так 30 листопада 1791 року народилось наше село.

   Село називалось спочатку Бузиноватим, тому що ця місцевість була заросла бур’янами та чагарниками. Але воно швидко росло і змінювалось. Селяни вирощували пшеницю і виноград, на дерев’яних баркасах виходили в лиман та море ловити рибу.

   Вже в ХХ столітті один з поміщиків пан Кароль Мархоцький вирішив перейменувати наше село на Роксолани.

   Сьогодні  в селі вісімсот дворів, майже дві тисячі жителів.  Село розвинуте,  жителі зайняті  землеробством, скотарством, риболовлею, виноградарством, торгівлею, вихованням дітей, вивченням різних наук, тут живуть багато майстрів-будівельників, майстрів з пошиття  одягу, перукарів, лікарів, вчених, музикантів, художників, всіх не перелічити. В селі побудовано всі комунікації, функціонує загальноосвітня школа, гарний дитсадок, розвинута культура та поважається релігія.

   Селу сьогодні 229 років. Тож святкуймо разом, і дай Боже нам  та нашим нащадкам прожити ще не одне тисячоліття!

 

 «Що це є Батьківщина?» - раз питалась  доня,

а батько радо відповів на це дитині:

«Знай, Батьківщина - це ріка, що серед поля,

поза селом, ген, попід лісом, тихо плине,

це в саду нашому дерева, зілля, квіти,

це на ланах пшениця золотокоса,

це той, що віє з піль, пахучий теплий вітер,

це на левадах скошена трава в покосах,

це наші всі пісні і молитви щоденні,

це рідна мова - скарб, якого ти не згубиш,

це небо, синє вдень, а серед ночі темне,

це, моя доню, все, що ти так щиро любиш».