870 років із дня народження князя Ігоря Святославовича (1151 – 1202)

КНЯЗЬ ІГОР СВЯТОСЛАВОВИЧ – КИЇВСЬКИЙ КНЯЗЬ, ЯКИЙ КОНСОЛІДУВАВ РУСЬ І ЗГУРТУВАВ «СВІТЛИХ КНЯЗІВ РУСЬКИХ»

Новгород-сіверський князь Ігор Святославович встиг взяти участь у багатьох великих військових походах, головний з яких закінчився для нього вкрай невдало. Однак це не завадило молодому давньоруському правителю назавжди увійти в історію і здобути воістину всесвітню славу. Головного героя легендарного «Слова о полку Ігоревім» обезсмертив один з найяскравіших літературних творів києворуського періоду, який можна порівняти з кращими зразками середньовічного лицарського епосу.

Як історичний діяч князь Ігор навряд чи міг би претендувати на роль героя і довгу народну пам'ять. Наприклад, він воював не тільки проти половців, а й за них, був дуже активним учасником князівських міжусобиць, а при втечі з кипчацького полону залишив там сина.

Однак як літературний персонаж князь Ігор Святославович діяв відповідно до закону жанру західноєвропейських героїчних поем:

  він здійснив відчайдушно сміливий похід проти підступних ворогів-язичників, які до цього неодноразово спустошували його рідні землі;

  він командував порівняно невеликим загоном воїнів, повністю покладаючись на хоробрість соратників, особисту удачу і милість провидіння;

  в поході новгород-сіверського правителя супроводжували інші благородні мужі (лицарі) – князі Всеволод, Святослав Ольгович і Володимир Ігорович;

  він не повернув назад, навіть коли провал експедиції став очевидний для всіх;

  він потрапив в полон до жорстокого противника, але не зламався і втік;

  Ігоря чекала в високому теремі (замку) прекрасна дама – Ярославна, яка молилася за його удачу і проливала сльози по своєму лицарю. В результаті її любов і рятує князя;

  похід Ігоревого полку супроводжується дивовижними знаменнями, що додають епічності всім подіям, що відбуваються.

Однак князя Ігоря Святославовича не слід сприймати виключно як романтичного героя. Це був цілком реальний історичний персонаж, чиє життя стало найбільш яскравою ілюстрацією багатовікового конфлікту Стародавньої Русі з Великим Степом.