450 років із часу першої писемної згадки про місто Бахмут (1571)

Ба́хму́т — місто обласного значення в Донецькій області, адміністративний центр Бахмутської міської ради та Бахмутського району.

Центр соляної промисловості України. Залізничний вузол.

Загальний вигляд м. Бахмут у XIX ст.

Перша версія — вперше про «сторожу Бахмутську» згадується під 1571 р.

Бaхмyт, Багмут, Бахмуд, на реке того же имени, — древнейшее старожитное займище малороссийского народа. По распоряжению нашего правительства первоначально в 1571 г. здесь учрежден был последний на южных пределах Московского царства сторожевой пункт — сторожа Бахмутовская (Феодосій Макаревський) Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. — Екатеринослав, 1880. — Вып. 2.— С— 2.)

Ця версія про походження Бахмута була аргументовано піддана критиці, оскільки всі сторожі згідно з «Розписом сторож» розташовувались на лівому боці Сіверського Дінця (Бахмутівська — напроти впадіння в нього р. Бахмут — нині с. Ямпіль Лиманського району) і не складали ніяких укріплень, а були лише місцями зустрічі московської прикордонної служби для обміну інформацією (згідно зі статутом сторожової і станичної служби на сторожі не дозволялося навіть розкладати вогнище, щоб не виказати ворогові місця, у якому зустрічаються «сторожі» (прикордонники).

У XVII ст. тут значний пункт солеваріння. Один із осередків повстання Булавіна.

Як повноцінне поселення Бахмут заснували козаки Ізюмського слобідського полку приблизно в 1680–1690-х. за іншими даними 1701-го.  Документально доведено, що острог на р. Бахмут збудовано слобідськими козаками  в 1703 р., а перший його опис складено в 1704 р. Станом на 1712 етнічно значно домінували українці.

1715 року розпочав роботу солеварний завод.

З 70-х рр. XIX ст. в околицях Бахмута починають розробляти поклади кам'яної солі, а пізніше — вогнетривкої глини і гіпсу. Сіль стає частиною герба Бахмута, затвердженого 2 серпня 1811 року.

27 жовтня 1748 року створено Бахмутський кінний козацький полк.

Місто Бахмут стає адміністративним центром Слов'яносербії у середині XVIII століття.

У 1719 році Бахмут стає адміністративним центром Бахмутської провінції, адміністративно-територіальна одиниця у складі Азовської та Воронізької губерній Російської імперії. Бахмутська провінція ліквідована в 1783 році.

1721 року, недалеко від міста Бахмута, відкриті поклади кам'яного вугілля.

У Бахмуті була побудована Покровська церква на кошти прихожан та освячена 30 вересня 1732 року.

у 1764—1765 рр. створено Бахмутський гусарський полк для захисту кордонів на правому березі Сіверського Дінця т.з. Слов'яносербії, який сформований переважно з переселених на вільні території між річками Бахмутом і Луганню сербів, болгар, угорців та інших вихідців з Балканських країн; також до складу полку увійшов Молдавський гусарський полк.

До кінця XVIII століття Бахмут втрачає значення центру соледобування. У 1782—1783 роках закриваються спочатку солеварний завод, а потім і фортеця.

З 1783 і по 20-ті роки XX століття Бахмут є центром однойменного повіту Катеринославської губернії.

На початку століття в Бахмуті працювали 3 гімназії, Реальне, Ремісниче та Духовне училища, приватні, церковно-приходські та народні училища і школи. Видавалося кілька газет: «Донецьке слово», «Бахмутське життя», «Бахмутська копійка», «Народна газета».

7 листопада 1917 року, коли Центральна Рада проголосила утворення Української Народної Республіки, над Бахмутською повітовою земською управою (нині — будинок коледжу транспортної інфраструктури) вперше на Донбасі піднято жовто-сині національні прапори. В самому Бахмуті та навколишніх селах діють осередки товариства «Просвіта», осередки українських партій, з літа 1917 року організовуються структури «Вільного козацтва». Проте в грудні 1917 року одночасно з більшовицьким заколотом у Луганську, у Бахмуті до влади приходять більшовики, що в лютому 1918 проголошують Донецько-Криворізьку Радянську Республіку.

Українська влада не поновлюється тут вже до часів проголошення 24 серпня 1991 року Незалежності України.

25 листопада 1920 року Бахмут став центром Донецької губернії.

13 вересня 1924 Президія ЦВК СРСР ухвалив перейменувати Бахмут в Артемівськ.

12 квітня 2014, як і у багатьох інших містах Донбасу, сепаратисти проголосили в Артемівську «Донецьку народну республіку»

6 липня 2014 року місто звільнене підрозділами Національної гвардії та Збройних сил України від російських терористів.

4 лютого 2016 року Верховна Рада ухвалила постанову про перейменування окремих населених пунктів та районів, яка набула чинності 18 лютого. Назва міста Артемівськ змінилася на Бахмут.

У місті Бахмут Донецької області на обліку перебуває 43 пам'ятки історії та 9 пам'яток монументального мистецтва.

Поблизу Бахмута можна побачити соляну шахту і найбільший підземний концертний зал у світі.

У місті розташоване найбільше підприємство в Східній Європі з виробництва ігристих вин класичним пляшковим методом.