13 січня

Старий Новий рік

Свято Маланки: традиції та звичаї Щедрого вечора

 Цікава традиція -  зустрічати Старий Новий рік прийшла до нас з 1918-го року. Поява цього неофіційного народного свята пов’язано з розбіжністю юліанського (старого) і григоріанського (нового) календарів, яка складає рівно 13 днів.

 Традиції. Це те, що дозволяє нам передавати накопичені знання з покоління в покоління.

 Старому Новому року передує Щедрий вечір, 13 січня, а 14 січня – Васильєв день.

 Щедрий вечір 13 січня, або Васильєв день, як його ще називають – збігається з українським народним святом Меланки.

 Це давнє свято. За християнським календарем – це також день преподобної Меланії. Міланка Вода приходить на Щедрий вечір з Василем Місяцем, щоб сповістити господарів про наступні торжества.

 На свято Маланки прийнято переодягатися у тварин і фольклорних персонажів. На свято Маланки дівчата у масках або без них, усю ніч щедрують та ворожать.

 На Старий Новий рік хлопці також "водять Меланку".  Неодружений хлопець переодягається в жіноче плаття і стає "Меланкою", а дівчина або жінка – в чоловіче плаття, як образ "Василя". Серед дійових осіб – дід, баба, циган, циганка, коза, чорт. В масках і костюмах щедрувальники ходять від будинку до будинку і веселять перехожих танцями та жанрами.

 Головною стравою вечора є Кутя. На Василя кутю готували щедру і жирну, звідси і назва – Щедрий. Вважається, що щедрий і багатий стіл забезпечить і господареві добробут на весь рік. Також в деяких селах випікають спеціальні  хліби Василя і Меланку.

 За стіл, як і в новорічну ніч, сідають всією родиною. Сваритися в цей день не можна.

З Новим роком та Різдвом Хрестовим!

Хай Новий рік у вишиванці

Розбудить вас щасливо вранці,

І принесе у вашу хату –

Усмішок й радощів багато.

Розбудить приспані надії,

Зерном і щастям вас засіє,

Зігріє миром і любов’ю

І подарує вам здоров’я!

Новий Рік в українській історії

          Новий Рік – це свято, яке відзначають буквально всі люди Землі. На всій планеті, у кожній країні, у кожній родині діти й дорослі готуються до цього свята, чекаючи нових радісних подій, барвистих подарунків, дивних чудес і виконання заповітних бажань. Мабуть, немає більше таких свят, які б протягом багатьох століть об'єднували радісним святкуванням все населення світу, незалежно від відстаней, кольору шкіри і віросповідання. Але це зовсім не означає, що всі народи святкують зустріч Нового Року однаково. Кожен народ зустрічає це свято у відповідності з національними традиціями і використовує для цього свою атрибутику.

Традиція зустрічати Новий Рік виникла в дуже давні часи. Зазвичай початок року прив'язувався до якої-небудь важливої події, що відбувалася раз на рік і означала початок нового річного циклу. Історія новорічного свята в Україні досить непроста, пов'язана з неодноразовими змінами часу святкування – весна, осінь, зима, що відбулися протягом багатьох століть.

ЗВИЧАЇ СВЯТКУВАННЯ ЗУСТРІЧІ НОВОГО РОКУ В УКРАЇНІ

Для наших давніх предків, повністю залежних від природи, Новий Рік наступав разом із загальним пробудженням природи після зимового сну. У березні сходив сніг, і починалися землеробські роботи. Наступав новий річний цикл обробітку землі. Цей час наші пращури і вважали початком нового року. На превеликий жаль, немає надійних відомостей про те, як народ Київської Русі за часів язичництва святкував зустріч Нового Року. Є припущення, що часом святкування було весняне рівнодення, яке, як відомо, припадає на кінець березня.

Цю гіпотезу підтверджує язичницький стародавній звичай влаштовувати тризну – обід на честь покійних родичів. Тризна супроводжувалася піснями про звільнення, тобто смерті, зими і народження нового року, як нової сонячної життя. Під час святкування спалювалося опудало з соломи, що уособлювало зв'язок природи з людиною. Зараз в Україні теж проводять таку тризну навесні, але пов'язують її зі святкуванням Великодня.

Є й інші підтвердження того, що прихід нового року святкувався в березні. Звертають на себе увагу й назви місяців, які вживаються досі в багатьох слов'янських і романських мовах. У давньоримському літочисленні рік ділився на десять місяців, а свої назві багато місяців отримали від свого порядку проходження в річному циклі. Вересень перекладається як сьомий, жовтень – восьмий, листопад і грудень, відповідно, – дев'ятий і десятий. Березень був першим у цьому десятимісячному році. Пізніше давньоримський цар Помпілій ввів в календар два додаткові місяці, які він назвав січень і лютий, встановивши дванадцяти місячний річний цикл. Назви два нові місяці отримали на честь римських богів Януса та Феба. Під час царювання Юлія Цезаря було встановлено новий календар, який майже збігається з сучасним. У цьому календарі першим місяцем став вважатися січень, можливо, тому, що бог Янус, на ім'я якого був названий перший місяць року, був дволиким – однією особою він дивився в минуле, а іншим у майбутнє. Перше число січня було визнано початком Нового Року.

У той же самий час в Стародавньому Римі зародилася традиція святкової зустрічі Нового Року. Римляни стали вважати початок року початком всього нового. У найперший день року вони починали важливі справи. У цей день люди святкували, вітали своїх рідних і знайомих, дарували подарунки. Подарунки були різними, від позолочених фруктів і овочів до дуже цінних подарунків. Згодом звичай святково відзначати прихід Нового Року поширився на всю західну Європу.