03.03.21

 

В рамках творчого проекту

«Назустріч мрії»

 

Громадська організація

 «ПЕРВОЦВІТИ»

 

(за організаційно – інформаційної підтримки

Міністерства культури України

та

Київського міського центру народної творчості та культурологічних досліджень)

 

Щиро запрошує

 

28 березня 2021 р.


взяти участь у

 

ДИСТАНЦІЙНОМУ

 Всеукраїнському

фестивалі – конкурсі  мистецтв

 

«В  ОБІЙМАХ  ЧАСУ»



(Прийом заявок до 21.03.2021р.)


ПОЛОЖЕННЯ

Засновник та організатор: Олена Нужненко - громадський діяч у галузі культури та мистецтва України, ФОП.

Співорганізатор: ГО «ПЕРВОЦВІТИ» - https://www.facebook.com/pervotsvity/

Директор фестивалю, куратор: Мар’яна Маланяк.

Партнери фестивалю: ТОВ «Туристичний оператор «МИР»».

Медіа підтримка – Група «V.king».

 

 

МЕТА ФЕСТИВАЛЮ:

 

·       Сприяння у відродженні, збереженні, розвитку національної культури та її популяризації.

·     Активізація культурного обміну серед підростаючого покоління.

 

 

ЗАВДАННЯ:

 

·     Розкриття, виявлення та підтримка кращих виконавців.

·       Залучення продюсерів, партнерів, організаторів концертів та фестивалів для подальших контактів з виконавцями.

·       Підвищення професійного рівня конкурсантів, керівників та ін.

 

 

УВАГА!!!

Ми запрошуємо до співпраці провідних фахівців та діячів у галузі культури і мистецтва України, які з радістю готові поділитися своєю творчістю, знаннями та багатим досвідом, а також сприяти подальшому розвитку творчого потенціалу юних обдарувань.



УМОВИ УЧАСТІ:

 

ДИСТАНЦІЙНИЙ

 

 Всеукраїнський  фестиваль – конкурс  мистецтв

«В  ОБІЙМАХ  ЧАСУ»

запрошує творчі колективи,  обдарованих дітей,  молодь та всіх тих, хто прагне поділитися своїми талантами!

 

Контактні особи: +38(063) 623-44-11 (Олена);

+38(093) 134-84-00 (Мар’яна).

 

УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ:

Основним заходом дистанційного фестивалю є конкурсна програма за відео - виступами, що оцінюються висококваліфікованим складом журі за 10-ти бальною системою. Критерії оцінювання:   

·       Рівень виконавської майстерності;

·       Творчий підхід та індивідуальність виконавців;

·       Артистизм та сценічна культура виконавців;

·       Сценічний образ та костюм;

·       Відповідність віку до репертуару конкурсантів;

·       Якість зображення  та аудіо звучання.

 

Журі фестивалю:

 

·       Склад журі, до якого входять відомі артисти, видатні діячі культури і мистецтв України, представники шоу-бізнесу та інші,  формується 

та затверджується організаторами за 10 днів до початку конкурсу.

·       За результатами оцінювання журі, складається рейтинг конкурсантів за загальним балом  та згідно його кількості визначаються  призові місця.

·        Журі залишає за собою право дублювання призових місць конкурсантів.

·       Рішення журі оформлюється  у вигляді протоколу, є остаточними і оскарженню не підлягають.

 

В кожній номінації та віковій категорії учасників  присуджуються такі призові місця:

·                   І місце.

·                   ІІ місце.

·                   ІІІ  місце.

ГРАН-ПРІ фестивалю кожної номінації (за рішенням журі).

 

Нагородження:

Володарі ГРАН-ПРІ – головний кубок фестивалю та диплом переможця.

Солісти, дуети, тріо та квартети -  за І, ІІ та ІІІ місце – медаль кожному учаснику та диплом переможця відповідного ступеню.

Колективи (від 5-ти осіб) – за І, ІІ та ІІІ місце – малий кубок,  диплом переможця відповідного ступеню та медаль кожному учаснику фестивалю.

Кожен керівник отримує подяку від організаторів фестивалю.

Конкурсанти, що не посіли призових місць – медаль та диплом учасника фестивалю .

Результати конкурсу  будуть  опубліковані на сторінці

ГО «ПЕРВОЦВІТИ» у ФБ - https://www.facebook.com/pervotsvity/,

в зазначений день фестивалю!

 

ПРАВИЛА ФЕСТИВАЛЮ:

 

Тривалість відео - виступу для усіх конкурсантів

від 1 хв. 30сек. до 5-ти хвилин.

Конкурсанти (колективи) номінації «Театральне мистецтво» допускаються до  участі за тривалістю відео-виступу до 15 хв.

Кількість учасників від навчального закладу не обмежена.

 

  Номінації:

 

·       Сценічне мистецтво (вистава, або її уривок, художнє читання, скетч, мініатюра,  театри мод та модельні агенції, шоу – програми, циркове мистецтво, оригінальні жанри та ін…).

·       Вокал (народний спів, естрадний спів, академічний спів,  фольклор, авторська пісня та ін…).

·       Хорове мистецтво.

·       Хореографія (народний танець, класичний, сучасний, естрадно - спортивний, бальний танець та ін…).

·       Інструментальне мистецтво (до конкурсу допускаються авторське виконання та  гра на  музичних інструментах: фортепіано, скрипка, віолончель, баян, акордеон, балалайка, домра, гітара, духові інструменти та ін…)

Відеовиступ повинен складатися з цільного запису (без монтажу),  відзнятого  загальним  планом!!!

Твори номінації «Вокал» (в тому числі й академічний спів) виконуються  під акомпонемент, мінусову фонограму  чи  акапельно. Не дозволяється DOUBLE-вокал (інструментальне чи голосове дублювання основної партії) для солістів!!!

 

УВАГА!!!

 

Учасники, які використовують в репертуарі твори, що не відповідають етичним та моральним нормам сучасного культурного суспільства до конкурсу НЕ ДОПУСКАЮТЬСЯ!

 

Вікові категорії:

 

1.    Малюки (4-6 років).

2.    І вікова категорія (7-9років).

3.    ІІ вікова категорія (10-12 років).

4.    ІІІ вікова категорія (13-15років).

5.    ІV вікова категорія (16-18 років).

6.    Змішана вікова категорія.

7.    Дорослі (19-30 років).

8.    Дорослі (30+…).

 

ФІНАНСОВІ УМОВИ:

Всі витрати на організацію та проведення ДИСТАНЦІЙНОГО фестивалю – конкурсу мистецтв   здійснюються за рахунок організаційних  внесків учасників. Іншими джерелами фінансування  можуть бути спонсорські та благодійні внески партнерів, меценатів,  фізичних та юридичних осіб. Вся фінансова діяльність, щодо організації та проведення заходу здійснюється згідно з чинним законодавством України.  

 

Разовий організаційний благодійний  внесок за один номер, твір:

1.    Солісти – 250 грн. з особи.

2.    Дуети – 400 грн. (200 грн. з особи).

3.    Тріо  – 450 грн. (150 грн. з особи).

4.    Квартети – 600 грн. (150 грн. з особи).

5.    Колективи (5-9 чол.) – 130 грн. з особи.

6.    Колективи (10 і більше) – 110 грн.

7.    Хорові колективи  - 1000 грн. з колективу (без урахування медалей).

!!! Організаційний  внесок за другий номер однієї номінації вноситься зі знижкою 20%. 

!!! Організаційний  внесок за другий номер іншої номінації вноситься 100%.

ДО ВІДОМА  УЧАСНИКІВ!!!

 

Володарі «ГРАН– ПРІ» та окремі переможці

(за рішенням організаторів та членів журі)

отримають   право взяти участь у будь-якому

Всеукраїнському фестивалі – конкурсі мистецтв

творчого проекту «Назустріч мрії» (з одним номером),

зі знижкою 50% від суми разового організаційного внеску.

 

МИ  ЧЕКАЄМО 

САМЕ НА  ВАС!

 

Битва під Гострим Каменем -  сторінка історії України

Цього року виповнюється 425 років з дня битви біля урочища Гострий Камінь. (березень – квітень 1596).  Що ж це за  битва?

Битва під Гострим Каменем 1596 р. — битва козацько-селянської армії з каральною армією С. Жолкевського біля урочища Гострий Камінь в рамках Повстання Наливайка. Северин Наливайко народився в містечку Гусятин на Поділлі (нині Тернопільська область) в сім’ї кушніра. Після смерті батька, закатованого слугами польського магната М.Калиновського, Северин переїздить з матір’ю до Острога, де жив його брат Дем’ян Наливайко, який закінчив Острозьку школу, був членом Острозького братства, пізніше пресвітером Дерманського монастиря, керівником Дерманської друкарні, письменником, викладачем Острозької школи, придворним священиком князя Костянтина Острозького. Мабуть, освіту Северин Наливайко здобув в Острозі, але відомості про це не збереглися. З Острога Наливайко йде на Запоріжжя, багато разів бере участь у походах козаків проти турків і татар під керівництвом різних гетьманів. Потім влаштовується на службу до князя Острозького сотником надвірної  корогви.  
У 1594р. Наливайко
залишає службу.  Після цього з дозволу магнатів Наливайко збирає нереєстрових  козаків  у  нелегальне військове формування для боротьби з ворогами, яких сам і вишукує по світу...

1594 року Наливайко приїхав на Січ, де був радо прийнятий запорожцями як рівний серед рівних. Досвідчений вояк швидко заслужив повагу суворої братії й невдовзі на чолі тритисячного загону вирушив на кордон із Молдавією, щоби запобігти черговому татарському набігові в межі Речі Посполитої. Пізніше до нього приєдналося й інше запорізьке воїнство, очолене кошовим отаманом Григорієм Лободою. 12 тис. козаків вторглися в Молдавію, розгромили її армію й узяли столицю – місто Ясси, проте незабаром змушені були повернутися за наказом польського уряду. Наливайківські козаки розташувалися у Брацлаві, а запорожці Лободи – у фортеці Бар.
    На початку наступного року козаки таки подалися геть із цього краю в пошуках нових благодатних місць: Лобода з товаришами – у Молдавію, а Наливайко з тисячею бійців – захищати Угорщину від кримських татар, допомагаючи ерцгерцогові Максиміліану. Однак невдовзі запорожці були змушені повернутися в Україну: Лобода – під тиском поляків, а Наливайко на вимогу угорців, які, як виявилося, не потребували такого захисника. Вольниця продовжилася вже на Батьківщині. Користуючись відсутністю в країні коронного війська, запорожці з кошовим отаманом відправилися на Київщину оббирати місцеву шляхту, а Северин підійшов до Луцька, вимагаючи викуп у єпископа Кирила Терлецького. Уніат вивіз гроші, але козаки все одно ввійшли в місто й отримали данину з торговців, які з’їхалися на місцевий ярмарок. З Волині вони рушили в Білорусь, де взяли Слуцьк і Могильов. Зіткнувшись з литовським військом на Буйницькому полі, Наливайко з втратами змушений був відступити в Україну.Тим часом, польське коронне військо закінчило свою кампанію в Молдавії й за наказом короля Сигізмунда виступило проти козаків. 3 тис. досвідчених польських вояків очолював талановитий полководець Станіслав Жолкевський. Наливайко спробував домовитися про мир і навіть обіцяв припинити повстання, Жолкевський висунув низку умов, але насправді обидва просто тягли час: козацький отаман хотів з’єднатися з Лободою, а польський полководець планував перешкодити йому в цьому. У березні 1596 року Наливайко здійснив свій план, зустрівшись із рештою запорожців біля Білої Церкви. Дорогою туди Северин утопив майже всі гармати, але це для нього не мало жодних негативних наслідків: низовики вирішили покарати не його, а Лободу, якого змістили з посади кошового отамана. 2 квітня 1596 відбулася битва під Гострим Каменем неподалік Трипілля, в якій полякам супроводжувала удача. Наливайко був поранений у бою, а новому кошовому Матвію Шаулі гарматним ядром відірвало руку. Козаки з великими втратами переправилися на лівий берег Дніпра, але через деякий час знову були оточені польським військом біля Лубен в урочищі Солониці. Запорожці звели добре укріплений табір, у якому зуміли протриматися протягом двох тижнів.
Проте на допомогу Жолкевському, якого вони не змогли розбити, ішло литовське військо й роти Потоцького, що повернулись із Молдавії. Зважаючи на всі розбіжності і тенденційність джерел, можна сказати одне: це була тактична нічия чи навіть успіх козаків, однак стратегічна перемога Жолкевського, який тіснив козаків далі на схід.

 

01.03.21

 

100 років із дня заснування Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (01.03.1921)

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка (ЛНУ ім. Т. Шевченка) — вищий навчальний заклад, акредитований за IV рівнем. Дата заснування — 1 березня 1921 року. Член УАБО.

 


Луганський національний університет імені Тараса Шевченка вищий навчальний заклад, що понад 96 років залишається еталоном якості української освіти.Академічна пропозиція Луганського національного університету імені Тараса Шевченка охоплює близько 150 спеціальностей і професій. В університеті навчається молодь з різних регіонів України, Йорданії, Швеції, Болгарії, Азербайджану, Туркменістану, Катару, США. Університет повністю забезпечує висококваліфікованими кадрами освітню сферу східних регіонів країни.

Університет бере початок з 1921 р. (1 березня), коли в селі Маломиколаївка Попаснянського (нині Антрацитівський) району було організовано перші в регіоні вчительські курси. Згодом вони переїхали до Луганського, і до них було приєднано (до Луганського Робфаку) єнакіївські вчительські курси. Протягом 1922-1923 років навчальний заклад діяв як губернські [вчительські] курси в містечку Бахмут, тодішньому губернському центрі.

Восени 2003 р. курси знову переїхали до Луганського, і 1 січня 1924 року відбулося офіційне відкриття ДІНО (Донецький інститут народної освіти) (Курило, Климов, 2006; Климов, 2010). ДІНО проіснував з 1924 до середини 1934 р., коли його було реорганізовано у Ворошиловградський державний педагогічний інститут. У 1933 році до складу ДІНО приєднано розформований у селищі Сталіне (сучасний Донецьк) Сталінський інститут народної освіти.

У квітні 2008 року Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка (ЛНПУ) був перетворений у класичний виш, який відтоді має назву «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» (ЛНУ).

Під час російсько-української війни 2014 р. університет був змушений згорнути роботу в Луганську та евакуюватись до Старобільська, де вже існував його відокремлений підрозділ. У виші зуміли зберегти «всі спеціальності та напрями підготовки, бюджетні місця для студентів, аспірантів, докторантів». 1 вересня 2014 р. на базі Старобільського факультету майже у повному складі запрацював ректорат, науковий відділ, директори та декани інститутів й факультетів, професори та доценти кафедр.

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка завжди був і залишається лідером освіти й науки, центром культурного розвитку східноукраїнського регіону. Університет визнано лідером у різних номінаціях Міжнародного Академічного рейтингу «Золота Фортуна», ЛНУ — володар п'яти медалей Міжнародної виставки навчальних закладів «Сучасна освіта в Україні» за інноваційність, актуальні наукові розробки, якість освіти. Університет неодноразово здобував високе звання й статус «Лідер сучасної освіти», визнавався найкращим спортивним закладом України. У 2007 році ЛНУ відзначено золотою медаллю десятої ювілейної виставки «Сучасна освіта в Україні — 2007» за «Упровадження досягнень педагогічної науки в освітню практику» (На медалі, виготовленій із золота 583 проби, зображена Муза педагогіки).

Команда експертів Європейської асоціації університетів, провівши незалежне оцінювання університету, визнала ЛНУ центром демократичних реформ, що пропонує абітурієнтові освітні послуги високої якості. Комісією ЄУА підтверджено європейську конкурентноздатність диплому Луганського національного університету. Було відзначено високий рівень використання новітніх інформаційних технологій у навчальному процесі, потужний науковий потенціал навчального закладу.

ЛНУ — єдиний університет, що успішно пройшов процедуру зовнішнього оцінювання внз та підтвердив свій міжнародний статус. В Університеті продовжується робота з оптимізації навчального процесу, науково-дослідної діяльності, іде інтенсивне реформування та впровадження принципів демократії. ЛНУ — єдиний вищий навчальний заклад у регіоні, який є дійсним членом Міжнародної асоціації університетів.

Університет має численних партнерів серед провідних вищих навчальних закладів світу. Зокрема в Австрії, Білорусі, країнах Близького Сходу, Естонії, Китайській народній республіці, Латвії, Нідерландах, Російській Федерації, США, Франції, Японії.

Студенти, аспіранти й викладачі ЛНУ регулярно проходять стажування, практику в цих країнах, беруть участь у робочих та стипендіальних програмах, залучаються до програм наукового обміну, мають змогу навчатись закордоном упродовж кількох семестрів. У 2006 році Університет став учасником програми Tempus у спільному з консорціумом європейських вишів проєкті, спрямованому на створення Центру з реабілітації інвалідів у Криму.

На сьогодні з ініціативи ЛНУ на базі вищих навчальних закладів Китайської народної республіки відкрито ряд Центрів української освіти, науки й культури. Виш співпрацює з відомими науково-освітніми осередками, як Віденська консерваторія (Австрія), Коледж Томаса Мора (США), Академія Орлеан-Тур (Франція) тощо.

 

В березні  2021 року відзначаємо:

3 березня - 210 років із дня народження Антіна Могильницького (1811-1873), письменника, громадського та політичного діяча;

3 березня - 170 років із дня народження Якова Шульгина (1851-1911), історика, педагога, громадського діяча;

6 березня - 120 років із дня народження Наума Ахієзера (1901-1980), вченого, математика;

6 березня - 90 років із дня народження Олександра Білаша (1931-2003), композитора, Героя України;

7 березня - 120 років із дня народження Семена Скляренка (1901-1962), письменника;

9 березня - 100 років із дня народження Олексія Береста (1921-1970), військового діяча, учасника Другої світової війни, Героя України;

11 березня - 100 років із дня народження Павла Романчука (1921-2008), військового діяча, учасника вигнання нацистів із території України;

14 березня - 130 років із дня народження Амвросія Бучми (1891-1957), актора, режисера, педагога;

15 березня - 110 років із дня народження Богдана Стебельського (1911-1994), художника, мистецтвознавця;

16 березня - 150 років із дня народження Миколи Бурачека (1871-1942), художника, письменника, мистецтвознавця;

16 березня - 120 років із дня народження Бориса Бутник-Сіверського (1901-1983), мистецтвознавця;

27 березня - 110 років із дня народження Михайла Сороки (1911-1971), громадського та політичного діяча, члена ОУН;

28 березня - 90 років із дня народження Сергія Кілессо (1931-2012), архітектора, мистецтвознавця;

29 березня - 140 років із дня народження Марійки Підгірянки (справжнє ім’я та прізвище - Марія Ленерт-Домбровська) (1881-1963), поетеси;

24.02.21

 

День народження Лесі Українки: 10 цікавих фактів із життя письменниці


День народження Лесі Українки: 10 цікавих фактів із життя письменниці -  - 41bf6b389f0c208ebc254daf1a3400e2.jpegЛеся Українка (справжнє ім’я Лариса Петрівна Косач-Квітка) – геній української літератури, яка входить в умовну тріаду Шевченко-Франко-Українка – народилася 25 лютого 1871 року.

Попри складну хворобу – туберкульоз кісток, з якою вона боролася все життя, Леся ніколи не здавалася, була сильною, спраглою до розвитку, творчості та самоосвіти.

Вона стала навіть відомішою, ніж її мати – поетеса Олена Пчілка. Утім, незважаючи на те, що з творчістю Лесі Українки ми знайомимося ще в школі, насправді знаємо про неї дуже мало. Якою людиною вона була, чим жила, чим цікавилася, що їй боліло та кого вона любила… Ми зібрали кілька маловідомих фактів із її життя, які подаємо нижче.

1 – Леся дуже любила музику. І мама купила для свого малятка рояль, коли Лесі було всього п’ять років. Однак у дев’ять років дівчинка захворіла на туберкульоз кісток, і хвороба прикувала її до ліжка. Лесі доводилося лежати з загіпсованими руками і ногою місяцями. Одного разу її тітка, Олександра Антонівна, навчала дівчинку грі на фортепіано, помітила, що Леся досить впевнено вибиває вільною від гіпсу ніжкою такт. Виявилося, що так дівчинка грала на роялі.

2 – Деякі дослідники першою любов’ю майбутньої великої поетеси називають Максима Славинського. Коли вони познайомилися, Лесі було 15, Максиму – 18. Вони разом переводили Гейне. Друга романтична зустріч відбулася в 1892 році. В майбутньому Славинський стане одним із керівників Центральної Ради, послом Української Народної Республіки в Празі. Заарештований чекістами, він помре у в’язниці. А от першою справжньою любов’ю Лесі Українки називають її друга по нещастю – хворого на сухоти революціонера Сергія Мержинського . Вони познайомилися в Ялті в 1897 році, приїхавши на лікування. Йому було 27 років, їй – 26. Спочатку він їй не сподобався, але поступово проник в душу. Він називав письменницю «Леся-Ларочка». Помер чоловік у неї на руках у Мінську від туберкульозу легенів. Біля його смертного ложа Леся написала поему «Одержима».

3 – Леся Українка вільно розмовляла українською, російською, польською, болгарською, німецькою, французькою та італійською мовами. Добре знала латинь. Перекладала з давньогрецької, німецької, англійської, французької, італійської та польської мов, хоч і не навчалася в школі. Її освітою займалися мати (Олена Пчілка) і приватні вчителі.

4 – У стані крайнього виснаження від поганої роботи нирок Леся згасла на 43-ому році життя у містечку Сурамі в Грузії. А приїхала вона в Сурамі разом зі своїм нареченим Климентом Квіткою у вересні 1903 року. Кльоня, як вона його лагідно називала, страждав від сухот, вона – від туберкульозу кісток. Навіть сьогодні ці хвороби вважаються тяжкими. Тоді ж – невиліковними.

5 – На честь Лесі Українки названий астероїд «2616 Леся» (2616 Lesya), який відкрили 28 серпня 1970 року.

6 – Лесю і її брата Михайла у сім’ї називали спільним іменем – «Мишелосіє» через нерозлучність. Проте сина мати ставила вище за Лесю — її довго вважала малорозвиненою. Крім того, не любила її вдачі. До 5-го класу навіть не віддавала до школи, а навчала вдома за власною програмою.

7 – Свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька – Михайла Драгоманова. Він підписувався як «Українець». А оскільки Леся дуже любила свого дядька і захоплювалась ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього. Псевдонім «Українка» з’явився в 1884 році, коли дівчині було всього тринадцять. Можливо, він був обраний на основі дитячої наївності та палкої любові до дядька, проте в історію Лариса Косач увійшла саме як Українка. А Лесею її лагідно називали в сім’ї, тож не дивно, що тверде «Лариса» вона замінила на тендітне та ніжне «Леся».

8 – Деякі дослідники творчості Українки вважають, що у неї був роман з іншою видатною жінкою того часу – Ольгою Кобилянською. Леся і справді підтримувала тісні взаємини з Кобилянською, проте їх радше можна назвати дружніми, аніж любовними. Прихильники теорії про нетрадиційну сексуальну орієнтацію поетеси такий висновок роблять із листувань, де Українка часто називає Кобилянську пестливими словами, зокрема «хтосічкою». Також стверджують, що схожі мотиви проглядаються в драмі Лесі «Блакитна троянда», яка до слова, в першій редакції мала назву «Нічні метелики».

9 – Хворобливу і тендітну Лесю Іван Франко назвав «єдиним мужчиною в нашому письменстві». Хоч сама Українка не вважала себе гідною і нігтя Франка. Її, як і Олену Пчілку, мали за надзвичайно сильну жінку. Сильну морально. І думка така була зовсім небезпідставною.

10 – В останні роки життя очі Лесі Українки набули надзвичайного блакитного кольору. Цікаво, що до того вони не мали настільки інтенсивного забарвлення. Цей факт дійсно дивував всіх довкола, адже очі поетеси були наче неземні. Про це згадує у своїх спогадах Лесина сестра Ісидора Косач-Борисова. Збереглась навіть фотографія – портрет Українки – зроблений саме в той період. Шкода, правда, що світлина чорно-біла, і ми не можемо розгледіти барв погляду поетеси.